Для голосування необхідно авторизуватись

КІНО …ДЛЯ БАБКИ

 

.  .        КІНО … ДЛЯ БАБКИ

. .КІНО! Як було добре і цікаво колись, у часи нашої незабутньої юності, коли у село привозили КІНО! У сільські Будинки культури, у клуби, районний КІНОтеатр привозили справжнє КІНО. То була радісна подія для людей! У КІНО йшли дівчата і хлопці, молоді сім’ї, жителі старшого покоління. А для дітей, молодшого і старшого шкільного віку, організовувались культпоходи на денні КІНОсеанси.
. .Із села в село, три рази на тиждень (щонайменше) на сільські КІНОустановки доставляли КІНО вітчизняного і зарубіжного виробництва. Для населення демонструвалися художні КІНОфільми, КІНОхроніки, дитячі КІНОстрічки, мультфільми. Ото було! Цікаво, весело, довгоочікувано і …корисно та патрітично.
. .А передувала цьому клопітка робота: виготовлення привабливої і гарної КІНОреклами, доброзичливе спілкування з КІНОглядачами, безпосередні зустрічі із людьми у колективах та організаціях. Уся праця і довготерпіння покладалися на сільського КІНОмеханіка та його добровільних помічників.
. .У моєму рідному селі НОВОСЕЛИЦЯ такою людиною був ВІКТОР ЯКИМОВИЧ КОВТУН – досвідчений професіонал, КІНОмеханік із багатолітнім стажем, спеціаліст найвищої категорії, людина відкритої душі і доброго серця. А його надійною опорою і гарним помічником у всіх “КІНОшних” справах була його дружина ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА. Дай, БОГ, здоров’я і наснаги цим роботящим людям, цій сімейній парі на довгі літа!
. .КІНО! Чому заговорила про КІНО? Бо і моя бабка НАТАЛІЯ чула і знала про КІНО. То було щось неймовірне – люди цілими сім’ями вирушали у КІНО… Хоч і були майже у кожній сільській оселі чудо – диво -“ящики” з маленьким екраном – телевізори. КІНО у сільському Будинку культури – кликало – вабило великим КІНОекраном, кольоровими КІНОкадрами, захоплюючим змістом, різними цікавими КІНОгероями, загадковими персонажами, які грають ролі складних людських доль.
. .Нарешті, дочекавшись мене чи моїх батьків, надвечір бабка НАТАЛІЯ просила: “Гай, “включай” ото КІНО!” – це бабка просила так, аби їй увімкнули телевізор. Саме починалася інформаційна програма “ЧАС”. Вона зручно сідала на диван, складала руки на колінах і …слухала. Через півгодини бабка НАТАЛІЯ розпитувала:
. .- А про що там розказували?
. .- А що там показали?
. .- А хто то виступав там?
. .- А що то за файна жінка?
І ми зробили висновок: бабка у КІНО, по телевізору, по телебаченню нічого не розуміла. Але обов’язково щовечора ввічливо й усміхнено просила: “Включи” мені КІНО, дитино!”. У родині нашій стало вже звичкою – розповідати бабці “КІНО” – у всіх деталях і подробицях.
. .Пізніше, коли я була студенткою КАМ’ЯНЕЦЬ – ПОДІЛЬСЬКОГО державного педагогічного інституту, приїжджала додому на вихідні, бабка моя очікувала мене з особливою радістю. Я ж мала їй розповідати про оте КІНО, що демонструвалося у сільському Будинку культури.
. .Слухала бабка НАТАЛІЯ уважно, зосереджено, хоч у клубі не була і художній КІНОфільм не дивилася.
. .- Я неграмотна, читати й писати не знаю, але ти мені розказуй, розказуй, а я вже буду тобі казати, чи добре люди роблять чи нє, чи розумні вони чи злі, чи файно балакають, вчать, трудяться, чи праведні, чи грішні…
. .Коли йшлося про події і цікавий зміст художнього КІНОфільму зарубіжного виробництва, бабці НАТАЛІЇ я перекладала або називала всі імена нашими, українськими іменами. Про життя – буття КІНОгероїв з моїх розповідей вона міркувала – ділилася так же захоплююче і повчально, як і про кожного із нас у повсякденному житті.
. .Ось так цікаво і змістовно, виважено і людяно, я, сучасна, освічена, дипломована, начитана, обізнана з усіма подробицями різної поточної інформації – з телебачення, “ІНТЕРНЕТУ”, преси – по-іншому, у духовному розумінні, у філософському вимірі сприймаю світобачення неписьменної, “неграмотної” жінки через КІНО, яким так захоплюється цивілізоване людство.
. .- Дитино, гай “включай” ото КІНО! – чулося…. – То говорила бабка НАТАЛІЯ.

. .                                  ТАМАРА РОМАНЮК.

 

2

Автор публікації

Офлайн 19 години

Тамара Романюк

404
Коментарі: 22Публікації: 191Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій