Питання життя
Бува, не знаєш, де всміхнеться доля,
Де схована, за мурами століть?
Скільки потрібно нам напитись горя,
Щоби нарешті радість полюбить?
Скільки повинні мудрості набратись,
Щоб пробачати, щоб сказать :Пробач”?
І подумки, в своїх гріхах зізнатись,
Ти заспокойся. Тихше. Ти не плач.

2 коментарі “Життя”
гарний вірш
Є глибина філософських роздумів