Для голосування необхідно авторизуватись

КВІТИ І СИМВОЛИ… І ДАРОВАНА БОГОМ КРАСА…

 

. .            КВІТИ І СИМВОЛИ…   І ДАРОВАНА БОГОМ КРАСА…
. .РОМАШКА… По-народному цю квіточку називають “невісточкою”. Чому заговорила про РОМАШКИ? Бо люблю їх, як і кожна жінка – господиня, яка кохається в квітах – дивоцвітах. Та по-особливому радіє – тішиться моя душа тоді, коли молоді жіночки та дівчата говорять про наші квіти – КВІТИ УКРАЇНИ.
. .Не так давно, пригадую, був такий випадок. Молодий чоловік приємної зовнішності люб’язно поцікавився: “А ви не продаєте РОМАШКИ?” А РОМАШКИ саме тоді пишно і щиро розцвіли великими розлогими кущами, повертаючись квітками до людей, коло паркану. У відповідь я ввічливо запропонувала лілії, троянди, орхідеї, гербери, хризантеми (теж у вигляді РОМАШОК), які були у приміщенні, у затишку. (А перед цим пройшли сильні і тривалі дощі).
. .Але наша розмова продовжувалась:
. .- А моя мама так любить РОМАШКИ…
. .І ми почали зривати квітки, холодок (різновид аспарагусу), створювати квіткову РОМАШКОВУ композицію. Людина залишилась задоволеною. І мамі, думаю, теж було приємно.
. .Такі випадки непоодинокі. Хтось дарує РОМАШКИ рідній матері, чоловік – вірній дружині, хлопець – коханій дівчині. Скромна біла РОМАШКА протистоїть цариці квітів – ТРОЯНДІ! Це ж прекрасно!
. .Ось як чудово пише про РОМАШКИ Г. ТЮТЮННИК: “…у зеленому затишному храмі, вся переплетена золотими нитями сонця, на високому гінкому стебельці росла лугова цариця – РОМАШКА. Це, мабуть, була найпрекрасніша в світі квіточка, рівна, висока… Ще й зверху прикроплена дрібною, як вістря сталевої голки, росичкою… Він (Тимко) утримався, щоб не збити з неї росички, не зняти ДОРОГОЇ КРАСИ, ДАРОВАНОЇ ПРИРОДОЮ. Він так і залишив квітку разом з густим кущиком трави в її зеленому храмі…”.
. .Ось така вона, українська КОРОЛИЦЯ. Саме така ботанічна назва РОМАШКИ, яка мандрувала по Європі і нашою стала навіки, уплівшись в український дівочий віночок.
. .РОМАШКА, КОРОЛИЦЯ, стала добрим матеріалом для селекції чудових садових сортів із квітками – дивоцвітами різних кольорів. У нашій місцевості поширені жовті, голубі, рожеві, білі (багато різновидів), червоні ромашки.
. .Або, скажімо, хрещатий БАРВІНОК давно здобув собі добру славу – невеликий, непоказний, вічнозелений, трав’янистий напівкущик із синіми квіточками і твердими блискучими листками.
. .Стебла БАРВІНКУ малого бувають до півметра завдовжки. Його шкіряні зелені листочки дуже міцні і живучі, не бояться холоду і зберігаються під сніговою ковдрою. Не залишають байдужою жодну людину ніжно-голубі, мов ясне небо, квіточки.
. .БАРВІНОК давно перенесений із лісу, як символ радісної, життєвої, життєдайної сили. Ось дещо із спостережень з історії народності і звичаїв УКРАЇНИ, якими ділиться М. КУРДЮК у “КВІТАХ УКРАЇНИ”: “БАРВІНКОМ уквітчують весільне кільце і вплітають його у вінок нареченої. З нього плетуть два кільця, які прикріплюють на чільному місці, де сидітимуть молоді. Весільний коровай щедро прикрашали БАРВІНКОМ як символом невинності. Рослина символізує подружню вірність і дівочу цнотливість.
. .І знову повторюю: для українців БАРВІНОК споконвіку – народний символ вірності. У разі передчасної смерті одного із закоханих, той, хто залишився живий, на знак вірності чіпляв на хрест вінок із БАРВІНКУ. БАРВІНКОВІ візерунки на вишиванках – символ нев’янучого кохання”.
. .Нев’януча зелень і виняткова живучість БАРВІНКУ символізують молодість, кохання та невмирущість української нації. Ніхто так не шанує БАРВІНОК, як українці.
. .А чи знаєте ви, що і РОМАШКИ, і БАРВІНОК, і ЧОРНОБРИВЦІ, і НЕЗАБУДКИ вплітали у віночок, який дівчатка починали носити з трьох років? Кожна квіточка лікувала дитину. ЧОРНОБРИВЦІ – від головного болю, НЕЗАБУДКИ та БАРВІНОК покращували зір, а РОМАШКА серце заспокоювала.
. .І ще, як цікаво стверджується у журналі “БАРВІНОК”, у чотири роки плівся інший віночок. Доплітався БЕЗСМЕРТНИК, листочки ЯБЛУНІ. А для шестирічної доньки у віночок уплітали МАК, що зміцнював сон та беріг думку. На сьомому році плели вінок із семи квіточок. У центрі було ГРОНО КАЛИНИ ЧЕРВОНОЇ – СИМВОЛ КРАСИ ДІВОЧОЇ.
. .”ЧОРНОБРИВЦІВ НАСІЯЛА МАТИ…” – співається в українській народній пісні. І не тільки тому висаджувала рясно ці квіти українська мати, що вони гарні. Вона володіла знаннями про цю квітку, переданими мудрістю наших предків.
. .Сьогодні, тепер, зараз дуже доречно поговорити про цю квітку. Хоч у розпалі гарні теплі дні, та погодні умови часто пригнічують наш настрій, нагадують про давні і хронічні болячки.
. .Роздумами про пучечок цих улюблених й оспіваних українцями квітів – ЧОРНОБРИВЦІВ – ділиться СВІТЛАНА ПОГУЛЯЙЛО у журналі “ЖІНКА”.
. .- У народі здавна помітили лікувальні властивості цієї рослини. Відваром із квіток, наприклад, полощуть хворе горло, п’ють його при застуді. Наукова медицина довго ще не визнавала цієї рослини. І лише після Чорнобильської аварії науковці Ботанічного саду звернули увагу на унікальну властивість ЧОРНОБРИВЦІВ асорбувати із землі радіонукліди.
. .А ще С. ПОГУЛЯЙЛО розказала цікаву легенду про АЙСТРИ. – “Розсипались на зелених луках землі (материку) “зоряним дощем” – скалками дивовижні квіти які отримали назву “АЙСТРИ” (ісп. астро означає небесне світило, звідси й АСТРАЛЬНИЙ – зоряний). Квіти були усіх кольорів райдуги: червоні означали палку любов, білі – світлу пам’ять, блакитні – холод розлуки”.
. .Цікаво, що ця легенда має реальне підгрунтя: АЙСТРИ, яких нараховується близько 250 видів, поширені по всій земній кулі. В УКРАЇНІ найпоширеніша – багаторічна АЙСТРА вербовидна, яку в народі називають морозосінники. Непомітні влітку, ці зарослі родини АЙСТРОВИХ восени тішать око бузковими, рожевими, білими вогниками на сільських квітниках.
. .Окрасою наших садиб здавна є й МАЙОРЦІ чи МАЙОРИ (цинія), що теж із родини АЙСТРОВИХ.
. .Багато цікавого ще можна дізнатися про квіти. Яка ж чарівна й заквітчана наша рідна сторона – УКРАЇНА! Дай, БОЖЕ, щоб уся ДАРОВАНА ГОСПОДОМ КРАСА не тільки милувала – тішила зір, а й надовго залишалась у нашому серці.
. .                                         ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                         6 січня 2018-21р.;
1

Автор публікації

Офлайн 1 годину

Тамара Романюк

707
Коментарі: 26Публікації: 312Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій