Для голосування необхідно авторизуватись

ЛИСТ У ВІЧНІСТЬ

. .                       ЛИСТ  У  ВІЧНІСТЬ
. .Коханий мій! Добрий день чи вечір тобі, любий мій! У нас тут саме чудовий сонячний ранок.
. .Ось стою я перед великою гарною хатою – світлицею нашою із широкими вікнами до сонця, на дорогу. Вдихаю із приємною насолодою свіже вранішнє повітря, впиваюсь ніжними пахощами твоїх улюблених голубих та рожевих гіацинтів, милуюсь білосніжними нарцисами, що вибухають рясним квітуванням. А примулочки! Справжній веселковий дивограй, який зачаровує, зачаровує…
. .Любий мій! Так захотілося з тобою поспілкуватися… Пам”ятаєш, як ти говорив, задивляючись на заквітчане охайне подвір”я:
. .- Так файно тут у нас! Ой, файно!
. .Я часто подумки розмовляю з тобою, і мені здається, що ти десь тут, близенько. Ось-ось увійдеш тихенько у кімнату, обережно відчинивши двері, усміхнешся приязно, та й заговориш – пригорнешся до мене, своєї дружини…
. .А згадай-но, як ми з тобою перше зустрілися поглядом, і потім щоденно обмінювались привітаннями:
. .- Добрий день! – віталася я.
. .- Доброго здоров”ячка! – відповідав, усміхаючись, ти мені. І так майже цілісінький рік. Та чи могли ми знати тоді, що ГОСПОДЬ нас спарує через деякий час? Бо саме твій найближчий друг нас познайомив сонячного заквітчаного червня майже сорок літечок тому, коли пишно й гонорово квітували мої улюблені білі ромашки, кохаючись у ласкавих променях яскравого сонця.
. .Добре ми жили, любий мій, в любові та злагоді. І хату нову поклали, і батьків шанували. З ГОСПОДНЬОЇ волі двійко діточок народили – сина і донечку. Людяні діти у нас, маємо ким пишатися. А внуки які розумні, кмітливі, виховані – В”ЧЕСЛАВКО, СОФІЙКА, САШКО. Наймолодшенького твоїм іменем нарекли… Ось так, дорогий мій! Оце сьогодні завітали вони до нас, такі веселі, життєрадісні, щасливі.
. .Я знаю, коханий, ти нас чуєш і бачиш, спостерігаєш із ГОСПОДНІХ небес за нами, радієш за кровиночок наших. З БОЖОЇ волі ми не разом тут, на цій святій Землі. Але знай, ми неодмінно знову зустрінемось там, у ВІЧНОСТІ… Пишу тобі цього листа, а на серденьку так добре і світло, бо зігріває твоє кохання, турбота, людяність – за тією незвіданою таємничою межею.
. .Ой, сльози мої жіночі… Та кохання наше й досі палає, любий мій…
. .                                                             ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                                             14 травня 2021року.
2

Автор публікації

Офлайн 1 годину

Тамара Романюк

931
Коментарі: 28Публікації: 428Реєстрація: 06-02-2020

Вибір видавця (Вересень 2021)

Достижение получено 18.10.2021

Титул: Вибір видавця (Вересень 2021)

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій