Для голосування необхідно авторизуватись

МУРЧИКИ І МУРОЧКИ МОЇ…

. .            МУРЧИКИ  І  МУРОЧКИ  МОЇ…
. .Виглянула я на своє велике охайне подвір”я перед хатою – світлицею і серденько моє зраділо: надворі була справжнісінька сонячна весна.
. .Поважне яскраве сонце поволі піднімалося вгору, ніжно зігріваючи ще холодну чорну землю своїми теплими променями. А вранішнє свіже повітря! Яка ж то благодать! Аж дух захоплює! Так легко, приязно, добре дихалося…
. .У моєму квітнику здалеку під парканом зеленів – красувався своїми блискучими дрібненькими листочками розкішний самшит. Почуваючись справжнім господарем у зимовому квітнику, разом із пишними кущами зеленої туї, самшит прикрашав всеньке подвір”я. Виглядали перші ніжні листочки ранніх нарцисів і тюльпанів. Зеленіли – кучерявились гарненькі кущики маленьких примул, а подекуди і фіолетовий цвіт пускали. Своїми рожевими квіточками радувала око дрібноквіткова гвоздичка.
. .Справді, вся ГОСПОДНЯ матінка – Природа була в дивовижних обіймах красної дівчини Весноньки – Весни. Хоч на календарі підраховував свої останні дні славний січень, передаючи естафету зимового панування юному лютому – снігу майже не було, за винятком кількох днів. Радості тоді не було меж – особливо втішалася весела дітвора, коли побувала у сніговій зимовій казці.
. .Та найбільше, здавалося, раділи теплому сонечку домашні улюбленці – мої Мурчики і Мурочки, Дружок, Зузуля. Усі семеро повлягалися на великому дерев”яному столі і ніжилися – вигрівалися на сонці.
. .Ось вона, дбайлива і добра Мурочка – Мама, яка народила й “виховала” дев”ятеро синочків і донечок. Кішечка ця так голубила, облизувала, дарувала ласку своїм діткам, що вони всі вижили, виросли на радість нашій родині.
. .Найстаршенький Мурчик – Парубок – майже весь біленький, з кількома чорними плямами коло вух і на спинці, з чорним хвостиком. Став таким поважним, спокійним, обережним, бо він – найстарший брат, уже трьохрічний.
. .Двійко інших Мурчиків і Мурочка – сестричка мають свій характер. Скажімо, Мурчик – Пушок, пухнастий сірий кіт має кучеряві сережки у вушках, довгі вуса, великий пишний хвіст, великі м”які лапи. Здається, що він випадково потрапив на подвір”я, бо іншої породи, але ж його народила Мурочка у нашій хаті. Він найдобріший з усіх котиків, любить обійматися, цілуватися, виважений й обережний.
. .Мурчик – Сірко по-своєму гарний і розумний, теж добрящий, сам відчиняє двері у кімнатах, а за ним слідом виходить вся Мурчина сімейка. Мурочка – сестричка зовні схожа на свою матусю, з гарним візерунком на спинці, ніби темно-сіре з чорними смугами тигренятко. А як вона бігає і стрибає! Як справжня Білочка!
. .Молодша Мурочка – Квартирантка – ще гарніша від старшенької. Вона велика, гладенька, дивиться прямісінько в очі мені, простягає м”якенькі лапки, нагадує, що її треба погладити. А ще вона збитошна, бо може сама відчиняти дверцята у шафі…
. .І наймолодшенька Мурочка – сестричка – найулюбленіша кішечка моя. Можливо тому, що молодесенька, гарнесенька, ніжнесенька мамина дитинка, що потребує особливої уваги і ласки. Двоє її рідних – братик і сестричка помандрували до донечки та кровиночок – внуків і стали у них домашніми улюбленцями. Сіренький Мурчик – братик Мурочки -Квартирантки поїхав у село до брата мого, де його прийняли, як рідне дитятко.
. .Мурчики і Мурочки давно вже стали улюбленими дітками. Я ласкаво з ними розмовляю, гладжу безперестанку, голублю, наче немовлят, годую, наливаю водички і знову балакаю. Кішечки і котики дарують мені і свою ласку, тепло, зігрівають душу і серце. Вони полюбляють лягати на груди, на коліна, біля голови… і коло ніг.
. .А ще є у мене надійна охорона і родина – біла – біленька Зузуля з чорною голівкою і чорними вухами. Височенька собачка дзвінкоголосо гавкає і радісно бігає на подвір”ї, оберігає свою господиню від чужих, привітно зустрічає своїх, весело махаючи хвостиком. І ще вміє відчиняти двері в усі кімнати. Зузуля добре розуміє те, про що я з нею розмовляю:
. .- Ти моя Зузуля, моя дитина, моя родина! Мамина собачка, мамина Зузулька! – А тваринка слухає – слухає, дивиться уважно в очі і, задоволена, махає хвостиком у відповідь.
. .Я щиро насолоджуюся гарним “спілкуванням” зі своїми домашніми улюбленцями і водночас дуже сумую, плачу і часто згадую свого дорогого Дружка, який прожив зі мною п”ятнадцять з половиною років (оце помер недавно). Звичайна невисока дворова собачка. А який він був розумний, вихований, чистесенький, акуратний отой Дружок! Біля сходів витирав свої лапи постійно, коло миски з їжею жодної крихти не залишав, сам відчиняв хвіртку на подвір”ї, розумів і знав, хто мама, тато, діти. І оберігав свою маму, тобто мене. Як людина… А як співав – виводив своїм голосочком під ніжну мелодію губної гармошки, яку вигравали син та чоловік.
. . І Мухтар молоденький прожив з нами два з половиною роки. Гарна собака темно-оранжевого кольору нагадувала породу вівчарки, була веселою і грайливою, дуже любила внуків – кровиночок моїх. Міг би ще жити і жити Мухтарчик (недобрі люди отруїли його, як і всіх сусідських собак, на жаль).
. .Багато ще можна розповідати про домашніх улюбленців. Хіба можна їх не любити, таких лагідних, ніжних, ласкавих, чуйних, привітних? Вони, брати наші менші, так дивляться прямісінько в очі нам, людям, очікуючи тепла, добра, ласки, уваги у відповідь…
. .ГОСПОДЬ БОГ створив усіх досконалими і довершеними. І людина не має права чимось або кимось нехтувати, зловживати, ображати. кривдити, особливо своїх улюбленців. Бо це великий гріх… Бо БОГ Є ЛЮБОВ.
. .Я стояла біля дверей своєї хати – світлиці, насолоджуючись сонячним і світлим лютневим днем зимової пори. На дерев”яному столі під хатою вигрівалися – ніжилися на сонечку Мурчики і Мурочки. На сторожі коли них стояла молода Зузуля. Я милувалася своїми улюбленцями і щасливо усміхалася…
. .                              ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                              14 липня 2020-21 р.
2

Автор публікації

Офлайн 13 години

Тамара Романюк

867
Коментарі: 28Публікації: 389Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій