Для голосування необхідно авторизуватись

“НАПИТИСЬ ЧИСТОЇ ДЖЕРЕЛЬНОЇ ВОДИ, ЩО ВИТІКАЄ З ЯВОРА, ІЗ-ПІД ГОРИ… З ДУШІ ЗЕМЛІ…”

 

. .    “НАПИТИСЬ ЧИСТОЇ ДЖЕРЕЛЬНОЇ ВОДИ, ЩО

. .     ВИТІКАЄ З ЯВОРА, ІЗ-ПІД ГОРИ…   З ДУШІ ЗЕМЛІ…”
. .                                                                          Сергій  Галімський

. .- Людоньки! Погляньте! – Яке чудове й миле фото, від якого так незбагненно віє – надить добром, теплом і затишком до рідної землі, до маминої хати, до батькової криниці! Це так зворушливо – в дитинство наше незабутнє повернутись! Це неймовірно – на фото – мале хлоп’ятко своїми рученятами, схиливши голівоньку малу, в долоньки ніжні набирає цілющої джерельної води, аби втамувати спрагу… Цілу пригорщу води, життєдайної, смачної, доброї води…
. .- Щиро вдячна Вам, пане СЕРГІЙ, за прекрасну фотографію, бо споглянула я знову й знов у неповторну мить – миттєвість літечок – років відрізком на цілих 50 життєвих… …Аби “НАПИТИСЬ ЧИСТОЇ ДЖЕРЕЛЬНОЇ ВОДИ, ЩО ВИТІКАЄ З ЯВОРА, ІЗ-ПІД ГОРИ… З ДУШІ ЗЕМЛІ…”. Які хвилюючі віршовані рядки, що вражають і бентежать до самісінької глибини душі…
. .Так, саме СЕРГІЙ ГАЛІМСЬКИЙ, саме ця прекрасна й усміхнена людина, доброї і світлої душі, вилила – написала такі незбагненні, і водночас, прості і людяні віршовані рядки, вигойдані, пережиті, висповідані своїм серцем. Закоханий у поезію, п. СЕРГІЙ досконало володіє рідною українською, оберігає – “віддзеркалює” мелодійну, солов’їну, співучу материнську мову.
Низький уклін Вам, пане СЕРГІЙ! За Ваше “ДЖЕРЕЛО”!
. .Поглянувши на фото, згадала – не забула, як їхали – мандрували ми КЕЛЬМЕНЕЧЧИНОЮ разом із чоловіком ОЛЕКСАНДРОМ (на жаль, уже покійним), сином РОМАНОМ та донечкою ТЕТЯНКОЮ у свою рідну НОВОСЕЛИЦЮ, мальовничу, гарну і велику – з чудовими краєвидами БОЖЕСТВЕННОЇ краси…
. .Добротна асфальтована дорога завертала на веселому перехресті вліво, де по обидва боки – дерева, дерева, дерева… Та найбільше мене кликали у село густокосі верби… Аж ген, скільки виднілося на обрії – велика бурякова плантація на полі, рівненькі рядочки якої буйно зеленіли молоденьким хвилястим листям. А з другого боку на соковитому пасовиську з густою травою – розбігалися врізнобіч кучеряві вівці з отари… Зовсім недалеко виблискував чистою прозорою водою і небесною синню ставок, який розділяв ніби -то, межі НОВОСЕЛИЦІ і сусідніх НЕЛИПІВЦІВ, бо для людей, близьких і шанованих, навіть уявної межі не було. Здавалося, що такої неповторної природної краси, у будь-яку пору – навесні, влітку, восени, взимку – не було ніде у світі, як там, на ставку, улюбленому ставку – і для дітей і для дорослих.
. .Та по-особливому, якось по-рідному, по-нашому, по-новоселицькому мені так зворушливо, мило, по-щирому непідробно і неповторно, зі щемом на душі, зі сльозами в очах – було повертати у центр села НОВОСЕЛИЦЯ. Як же гарно було там колись! Гарно і тепер. По обидва боки – багаторічні дерева, такі високі, “стрункі”, густі. Була добра широка вулиця, тротуари справжнісінькі, викошена зелена трава, а з кожного подвір’я нас вітали – “усміхалися” своїм різнобарв’ям чарівні квіти, дбайливо доглянуті сільськими господинями.
. .Тут і моя школа – і початкова, і середня, і новозбудована, де ми навчалися, мандруючи Країною Знань. Тут улюблена сільська бібліотека, в якій моя картка – абонемент читача була заповнена чи не найбільшою кількістю назв та книжок. Тут наш спільний “культурний” центр – Будинок культури, де збирались і молодь, і старше покоління, і діти, де була я чи не найпершою з танцюристок у парі з ВАСИЛЕМ БУЗИЛОМ – у народних танцях, масових гуляннях.
. .Приходила та спілкувалася часто із представниками місцевої влади у сільській раді, колгоспній конторі, профспілці, аби взяти цікаве інтерв’ю про людей працьовитих – своїх односельчан, і написати нарис чи замальовку до районної газети “НАДДНІСТРЯНСЬКА ПРАВДА”, або “РІДНЕ СЛОВО”.
. .Та найбільшою і найголовнішою окрасою моєї мальовничої НОВОСЕЛИЦІ була і є чарівна БОЖЕСТВЕННА природа. Мандруючи вздовж всієї Головної дороги – від зупинки Матроса на Туреччині аж до лісової зони коло другої тракторної бригади, побуваючи біля чистих ставків, оточених – вповитих зеленню різних дерев у Гупалі чи біля Говди, або Вовчинецькому шляху, то так радіє – втішається моя душа, бо ж усім своїм єством відчуваю – віщую дорогу і милу ріднизну моєї малої батьківщини.
. А ще як посиджу і поміркую я про те, яке життя прекрасне, світле, сповнене надій і сподівань, у затінку і затишку, де верби густокосі, на березі вузенької річечки Кропив’янки, що протікає через всеньку НОВОСЕЛИЦЮ аж до РОСОШАН, бо ж навідувалася стежкою до своєї тітки МАНІ, котра проживала на Горбі, то чи є щасливіша людина від мене на всім білім світі!
. .Як у справжнісінький оазис – найчарівніший куточок небесного раю на всій ЗЕМЛІ, потрапляєш, коли пройдеш закрученими сухими стежками у лісове царство багатолітніх дубів, кленів, берізок, осик, глоду, дикого винограду, ожини, калини, що починається коло ставка на краю села на Кутящині. Лісок – ліс оцей простягається ледь не до самих ІВАНІВЦІВ.
. .А квітів лісових як багато, від різнобарв’я і розмаїття яких аж очі розбігаються – це улюблені проліски, підсніжники, конвалії, примули, дзвоники, ромашки, маки… Скрізь – скрізь – скрізь – під деревами, у затінку і холодочку, на сонячних галявинах, на горбиках, коло пеньків – скрізь квіти! Коло чистого джерельного ставка – близенько від лісникової хати – дивовижне місце відпочинку, неймовірне “курортне містечко”… Здається, ніби вся лісова природа зупинилась тут на мить, – така неписана, невимовна краса! Краса БОЖЕСТВЕННА!
. .Що не кажіть, а таки гарна наша НОВОСЕЛИЦЯ! І хай скільки літ минає – йде, нас завжди вабить – надить серцю мила сторона – рідна НОВОСЕЛИЦЯ. Й через 40, й через 50 – ми знову й знов до рідної оселі завітаємо, аби “НАПИТИСЬ ЧИСТОЇ ДЖЕРЕЛЬНОЇ ВОДИ, ЩО ВИТІКАЄ З ЯВОРА, ІЗ – ПІД ГОРИ… З ДУШІ ЗЕМЛІ…” (Сергій Галімський).

. .                            ТАМАРА РОМАНЮК.

3

Автор публікації

Офлайн 9 години

Тамара Романюк

399
Коментарі: 22Публікації: 189Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій