Для голосування необхідно авторизуватись

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

. .                ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

. .”…На долині туман, на долині туман упав, мак червоний в росі, мак червоний в росі скупав…” – чулася десь у селі українська народна пісня із музичної платівки. І постала перед очима мальовнича барвиста картина, сповнена чарівної краси. Сивий туман підіймається з долини, внизу серед зелені пахучих трав горять полум’яні червоні маки з краплинками роси.
. .КАТРУСЯ зі своїм старшеньким ВАСИЛЬКОМ та маленькою НАТАЛОЧКОЮ збиралася повертатися додому у районний центр, адже ледь не кожної суботи і неділі вона доїжджала до своїх батьків у велике гарне село, у своє родинне гніздо.
. .Мама ВІРУНЬКА і тато ІВАН, натішившись милими малолітніми внуками, подякувавши за неабияку допомогу у домашньому господарстві КАТРУСІ, випроводжали своїх рідних кровинок до рейсового автобуса.
. .Усі йшли повільною ходою по головній дорозі до автобусної зупинки, що у центрі села. Коли наближалися до будівлі, побачили знайому немолоду жінку недалеко від пасажирів. То була перша вчителька КАТРУСІ, МАРІЯ ЄВСТРАТІЇВНА.
. .- Добрий день, КАТРУСЮ! – першою привіталася зі сльозами на очах, схвильована вчителька.
. .- І вам добрий день, МАРІЄ ЄВСТРАТІЇВНО! – заплакала зворушена несподіваною теплою зустріччю КАТРУСЯ.
. .По-материнськи пригорнувши до себе молоду матусю, вчителька довго її не відпускала, наче й не було нікого навколо. Вони говорили, говорили…
. .- Гарні дітки у тебе. І хлопчика балакучого маєш, і дівчинку – крихітку чорняву… Дай, БОГ, аби вони були тобі здорові та щасливі, – по щирості своїй побажала добра – добра вчителька.
. .- А ви як живете? Як ваше здоров’я? – цікавилася КАТРУСЯ.
. .- Та слава БОГУ, добре так, як є. По-різному буває. Ось побачила тебе з дітками, та й мені легше стало. І хвороба моя кудись зникла, і на душі так спокійно, привітно. А тато казав мені, що маєте приїхати, то я чекала з нетерпінням вас, виглядала, виглядала, – із задоволенням спілкувалася вчителька з КАТРУСЕЮ.
. .Їхала – добиралася рейсовим автобусом молода жінка з дітками своїми, а перед очима за мить – миттєвість від рідної оселі постала незабутня картина зі шкільних літечок – років.
. .У великому просторому приміщенні із широкими світлими вікнами навчаються у першому класі допитливі хлопчики і дівчатка. Тридцять пар цікавих оченят із захопленням дивляться на свою першу вчительку, яка стала для них другою матір’ю. А потім діти акуратно пишуть ручкою з пером, зазираючи у чорнильницю, нові слова, додають прості числа, читають незнайомі тексти у Букварі.
. .А вчителька… Вчителька, ніби то були її рідні діти, всіх називала ніжними пестливими іменами. Як рідна мама. ЛЮБКА, МАРІЙКА, ЛЮСЬКА, ТАМАРКА, ВАНЬКА, ВАСИЛЬКО, САШКО, МИКОЛКА, ЖЕНЬКА, НАДЬКА…
. .МАРІЯ ЄВСТРАТІЇВНА ходила по класі ледь чутною ходою, тихесенько наближалася до дівчаток і хлопчиків – показувала, як правильно сидіти і тримати спину за партою, водила своєю рукою разом з дитиною, акуратно виправляючи каліграфічним почерком букви у зошиті, зав’язувала білосніжні банти у неслухняному волоссі, поправляла комірець у піджачку чи сорочечці, допомагала рівненько складати підручники.
. .- МАРІЙКА, ось тут треба писати слова окремо: У книзі є народні казки…
. .- А в слові “відмінник” – має бути буква “н”, а не “л”(“відмілник”), ЛЮБКА.
. .- Читай уважно і голосно, щоб і ти зрозумів, і ми зрозуміли, МИКОЛКА!
. .- Не хвилюйся, ВАСИЛЬКУ, подумай, скільки буде 5 додати 3?
. .Тато ІВАН та мама ВІРУНЬКА не один раз розповідали КАТРУСІ про те, як матері і батьки, у котрих були семирічні хлопчики і дівчатка, хотіли, аби їхні кровиночки навчалися у МАРІЇ ЄВСТРАТІЇВНИ. Та вчителька нікому не відмовляла, адже любила діток понад усе. Перший клас був готовий до цікавої подорожі у загадкову Країну Знань.
. .Згодом після четвертого класу улюблені діти – усі тридцятеро – навчалися у старших класах, збагачуючи і поповнюючи власний багаж знань новими цікавими науками.
. .- Я хочу бути такою вчителькою, як наша МАРІЯ ЄВСТРАТІЇВНА.
. .- У школі обов’язково працюватиму, бо люблю малих школяриків, таких допитливих і жвавих.
. . – І я вивчуся на вчителя молодших класів. З ними найцікавіше…
. .- А згадаймо, як нам хотілося все знати, читати, слухати, писати. Так, у початковій школі добре сприймаються і засвоюються науки.
. .Ось так по-дорослому спілкувалися і мріяли про вчительську професію дівчата і хлопці із 1-Б класу, яких навчала улюблена вчителька.
. .Якою щасливою – щасливою почувалася улюблена вчителька КАТРУСИНИХ однокласників, тоді як вони приходили до МАРІЇ ЄВСТРАТІЇВНИ додому, коли вона хворіла. Жінка із великими зусиллями долала свою неміч, бо лежала чи сиділа на ліжку. Зі сльозами радості на очах, зворушена теплою увагою свого улюбленого 1-Б класу, вчителька кожну дівчину і кожного хлопця обіймала і пригортала по-материнськи ніжно, любо, життєрадісно.
. .- Як я вам вдячна, діти мої, що ви пам’ятаєте про мене. Ви даруєте гарний настрій, допомагаєте долати мої постійні хвороби, повертаєте у незабутні спогади. Я так вболіваю і хвилююся за кожного з вас особисто, благаю БОГА, аби була щасливою і прихильною до вас життєва доля, – говорила своїм колишнім першокласникам МАРІЯ ЄВСТРАТІЇВНА.
. .КАТРУСЯ вкотре переглядала пам’ятні чорно-білі світлини, на яких вони, десятикласники, на останньому дзвонику у своєму житті. На одній із них – шкільний клас, дівчата і хлопці – випускники, у святковому вбранні за шкільними партами. А поруч – класний керівник ЄВГЕНІЯ ПАВЛІВНА і …МАРІЯ ЄВСТРАТІЇВНА, перша вчителька.
. .ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА, яка стала для своїх улюблених учнів другою матір’ю.

. .                 ТАМАРА РОМАНЮК.

2

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Тамара Романюк

347
Коментарі: 21Публікації: 170Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій