Для голосування необхідно авторизуватись

РІДНЕ ДИТЯТКО – 9 частина

. .                        РІДНЕ  ДИТЯТКО  –  9 частина
. .РІДНЕ ДИТЯТКО…. Зростало маленьке хлоп”ятко веселим, жвавим, кмітливим, допитливим, як і його старшенькі братик В”ЯЧЕСЛАВКО та сестричка СОФІЙКА.
. .Це і моє дитятко, моє маленьке внучатко, САШКО… Здавалося, що наймолодшенький внук зростає не по роках, не по місяцях, а по годинах. Пройшло – минуло кілька славних літечок, і САШКО помандрував – пішов у дитячий садочок, а згодом – і до школи, у цікаву і загадкову Країну Знань, та разом із третьокласником В”ЯЧЕСЛАВКОМ і другокласницею СОФІЙКОЮ дуже полюбив навчатися у першому класі, спілкуватися з однолітками, гратися у захоплюючі ігри, допомагати матері – батькові виирощувати квіти. А ще він гарно танцює, весело співає, виразно читає.
. .Згадалося… Малий життєрадісний САШКО жваво ходив по великому заквітчаному подвір”ї і тихесенько виспівував:
. .- БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ…
. .- Що ти там співаєш, голосно співай, аби бабуся чула…
. .- Слухай, бабуся: – БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ, – голосно виспівував САШКО.
. .- А де таке чув? Звідки ти знаєш таку пісню?
. .- Ми в садочку співали, бабуся! А у нас тут УКРАЇНА, бо є калина червона? – цікавився кмітливий малолітній внук.
. . А я згадувала і щасливо усміхалася… Знову приїхали мої трійко чудових внуків – В”ЯЧЕСЛАВКО, СОФІЙКА, САШКО… Знову наввипередки бігли мені назустріч та й падали у мої ніжні і теплі обійми, міцно пригортаючись
до моїх материнських грудей. Я дивилася і любувалася кмітливими дітками, моїми рідними дитятками, яких вибавила, викохала, виховала із самісіньких пелюшок, від самого народження… І знову сльозилися мої материнські очі… Від шастя, справжнього людського щастя.
. .Моє рідне дитятко… Мій маленький братик…
. .Моє рідне дитятко… Мій дорогий первісток – синок…
. .Моє рідне дитятко… Моя донечка – родинонька…
. .Моє рідне дитятко… Мої найрідніші кровиночки, мій найдорожчий скарб – мої внуки: В”ЯЧЕСЛАВКО, СОФІЙКА, САШКО…
. .Думаю – міркую я собі щоденно, як я щиро – щиро люблю кожнісіньке своє рідне дитятко, і згадую у спогадах своїх про те, як колись слухала незабутню розповідь своєї бабки НАТАЛІЇ. Адже і я була маленьким дитятком…
. …У великому мальовничому селі із чудовими краєвидами, що на БУКОВИНІ, у молодих закоханих ІВАНА та АЛЛИ народилася мила русява дівчинка ТАМАРКА із голубими, як провесінь неба блакитного, дитячими оченятками, з ніжним рум”янцем на білому личку, немов у янголяти… Молода матуся й окрилений татусь не могли повірити у своє земне ГОСПОДНЄ диво: у них справжнісінька сім”я, щаслива родина, у них народилася довгожданна люба дитина… Здавалося, що всенький світ довкола належить тільки їм – ІВАНОВІ, АЛЛІ та маленькій кровиночці ТАМАРЦІ…
. .Рідне дитятко… Моя родина… Мій рід… Покоління поколінь… І рідне дитятко.
. .РІДНЕ ДИТЯТКО…
. .                            ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                            14 травня 2020-21 року.
. .
1

Автор публікації

Офлайн 2 години

Тамара Романюк

930
Коментарі: 28Публікації: 427Реєстрація: 06-02-2020

Вибір видавця (Вересень 2021)

Достижение получено 18.10.2021

Титул: Вибір видавця (Вересень 2021)

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій