Стояла нічка, сиза і похмура,
Літали духи пізньої весни,
Блискучий грім вихоплював фігуру
Стрункої, кучерявої сосни.
Сміливо вітру піднімались крила,
Страху маленький ворушився біс,
А дощ ішов, здається, через силу,
Напевне, літу клятву вже приніс.