Для голосування необхідно авторизуватись

РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 8

 

. .                       РІДНЕ  ДИТЯТКО  –  Частина 8
. .Я ходила по своєму заквітчаному подвір”ї і з неабияким захопленням милувалася великими розлогими кущами хости. Привабливі рослини із широкими глянцевими листками і білими дзвонико-подібними квітками на високих стеблах – гілочках створювали неповторну садову композицію на подвір”ї.
. .Аж тут коло воріт зупинився легковий автомобіль. Молодий Мухтар дзвінкоголосо гавкав, весело підстрибуючи, радісно махав пухнастим хвостом – стрічав рідних людей. То приїхала донька ТЕТЯНА з В”ЯЧЕСЛАВКОМ та СОФІЙКОЮ.
. .Життєрадісні внуки наввипередки бігли мені назустріч і міцно – міцно своїми рученятами обіймали… Діти щебетали, сміялися, кричали, перегукувалися, бігали – щасливе дитинство, сповнене радощів і веселощів, випромінювалося у дитячих оченятах.
. .Дивилися ми з донечкою любо та мило на своїх кровиночок, обмінювалися добрим поглядом і приязно усміхалися. Зворушені до глибини душі своєї, ми любувалися кмітливими дітками. І щасливо сльозилися мої очі: донечка – родинонька приїхала… Приїхала – завітала до мене, матері своєї і тихесенько, якось загадково, ніяковіючи, промовила:
. .- Мамо, у мене знову буде дитинка, здається, хлопчик… Ще одне моє рідне дитятко… І ми назвемо його, як тата. І буде у нас ще один САШКО. Маленький САШКО…
. .А восени. однієї гарної сонячної днини, щедрого урожайного жовтня, коли білі, червоні, рожеві, жовті, бузкові, фіолетові, оранжеві хризантеми – квіти невимовної краси, зачаровували і приваблювали зір перехожих, наповнюючи осіннє повітря терпким ароматом, і тисячі срібних ниточок снувалися, як останні звісточки про передзимні часи довкола, вибухаючи ГОСПОДНЬОЮ любов”ю матінки – Природи, надійшла – прилетіла до мене радісна новина з місцевого пологового будинку – рідне – ріднесеньке дитятко народилося, моє маленько внучатко. І нарекли його ще в утробі матері, як і обіцяли ТЕТЯНКА та СЛАВКО, малесеньким САШКОМ, як діда, який так і не діждався народження ще одного чудового маленького внука, відійшовши у Вічність…
. .Звісно, поки щаслива молода матуся перебувала у лікарні зі своїм гарненьким маленьким янголятком, якого подарував їй ГОСПОДЬ БОГ, а татко надійно оберігав і доглядав їх, малий В”ЯЧЕСЛАВКО разом зі мною, бабусею своєю, з нетерпінням виглядав і чекав свого маленького братика…
. .Та ось, нарешті, маленьке мамине диво, мамине дитятко вже вдома. Малий В”ЯЧЕСЛАВКО ні на крок не відходив від свого маленького братика, нікого не бачив, нічого не чув… Здавалося, що весь світ належав тільки їм, двом рідним братикам, двом створінням ГОСПОДНІМ… Старшенький братик здивовано і мило позирав на серйозних тата і маму, й по-дитячому тішився, що в нього є малюсінька родинонька, малесенький братик, якого він так полюбив з першого погляду. Заглядав хлопчик приязно у сині – сині волошкові оченята, що були, як провесінь неба блакитно-голубого, пестив – тулився до білого – білого личка маляти, цілував легенько рожевий рум”янець на ніжних щічках, гладив обережно світле волоссячко на голівці, спостерігав – насолоджувався, як усміхалися червоненькі уста дитячі, ніби вишенькі спілі, коли немовлятко спало… Поріднилися два єства, дві душі… Поріднилися – поєдналися, як вінець творіння ГОСПОДНЬОГО…
. .А діти мої, ТЕТЯНКА та СЛАВКО, дивилися з неабиякою насолодою на своїх дорогих кровиночок і по-справжньому раділи: у них багата родина, гарна дружна сім”я, чудові і милі дітки. Їхній затишний родинний дім повен справжнього людського щастя. І в них народилося ще одне рідне дитятко, маленький САШКО…
. .                                 ТАМАРА РОМАНЮК,
.  .                                24 квітня 2020-21 р.
. .   Далі буде…
.  .
2

Автор публікації

Офлайн 15 години

Тамара Романюк

860
Коментарі: 28Публікації: 385Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій