Для голосування необхідно авторизуватись

РОМАН – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 8

 

. .        РОМАН  –  “ДОЛЯ  КАТЕРИНИ”  –  Частина 8
. .Якось у районному центрі КАТРУСЯ поспішала на роботу, бо автобус із села прийшов із запізненням. Нікого не бачила, нічого не чула, летіла, мов на крилах, аби не запізнитися: дуже суворо було в ті часи з дисципліною.
. .- Добрий день! – почула раптом приємний голос, глянувши вгору.
. .- І вам добрий день! – усміхнулася КАТРУСЯ у відповідь незнайомцю.
. .Так продовжувалось десь з-півроку.
. .- Невже це ІВАНКО так змінився: на неї дивився високий вусатий красень з білосніжною усмішкою на устах, такі ж густі брови, гарна шевелюра… Та ні, це не він, це інша людина, схожа на нього, – міркувала КАТРУСЯ. – Але своїми роздумами не ділилася вже ні з ким…
. .Була літня гаряча пора. Спека така немилосердна, що, здавалося, все живе сховалося в затишку, у холодку. От тільки молодь насолоджувалася такими митями: коло сільських ставків і чистих річок ніде яблуку було впасти. Купалися…
. .Тільки чарівні білосніжні ромашки, що розрослися розлогими кущами у барвистих квітниках, тішилися – вбирали в себе всю сонцесяйну красу, сонячну енергію природи, і пишно та гарно разом із королівськими ліліями видавали людям велично й ніжно водночас даровану БОГОМ красу.
. .У надвечір’я, в один із таких квіткових днів ромашкового розмаю знайомий приніс звістку для КАТРУСІ.
. .- Ти така серйозна, недоступна, відповідальна, КАТЯ. От я тебе й познайомлю зі своїм другом. У вас є щось спільне у характері, розберетеся самі… І ще він полюбляє рибалити, май на увазі.
. .Так і сталося.
. .КАТРУСЯ зі СЛАВКОМ сиділи у його автомобілі, весело спілкувалися, розповідали й про свої захоплення, й улюблену роботу, й щоденні будні.
. .Із сусідньої машини вийшов, ой, …отой самий гоноровий вусатий красень з білосніжною усмішкою на устах. Той самий незнайомець, із котрим КАТРУСЯ майже щодня обмінювалися словами привітань, зустрічалися поглядами віч-на-віч, але ні пари з уст, – ні від неї, ні від нього.
. .- Прошу, знайомтесь: це – КАТЯ, а це – РОМАН. Шануйтеся, – напівжартома сказав СЛАВКО. – Хай щастить вам! – додав.
. .А далі – знову, як у казці. Тільки це була казка дорослих людей, сформованих особистостей, які вже бачили у своєму юному і водночас дорослому житті немало.
. .РОМАН і КАТРУСЯ прагнули створити затишок один для одного, тягнулися – зближалися, намагалися віднайти найніжніші струни почуття, аби порозумітися і збагнути, що найкраще для сімейного життя. …А потім…
. ….ВЕРБА. Вона виросла – зазеленіла у самісінькому центрі великого гарного села. Стара – стара. Можливо їй п’ятдесят років, а можливо й цілісіньких сто. Під густою пишною Вербою – сільська криниця з чистою цілющою водою. Щовечора сюди приходили ВІН і ВОНА. Зелена Верба накривала їх ніжно й закохано своєю розкішною косою… Жила їхнім залюбленим щастям.
. .ВІН, ВОНА і Верба пили добру джерельну воду з доброї криниці…
. .А потім було весілля. Закохане, щасливе весілля. Справляли усім селом. Аж раптом поміж гостями не стало наречених. Зникли таємниче й непомітно.
. .У самому центрі села під своєю Вербою стояли ВІН і ВОНА. Верба накрила – сховала їх своїми розкішними розлогими косами – вітами.
. .ВІЧНІСТЬ… Цілою вічністю, неповторною і незабутньою вічністю була для них та чудова мить – хвилина.
. .Йтимуть дні, місяці, роки. Довго ще слухатиме Верба знайомий шепіт, стук – биття двох люблячих сердець.
. .Під Вербою стояли ВІН і ВОНА. То були РОМАН і КАТРУСЯ…
. .         Далі  буде…
. .                                               ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                                3 січня 2019-21р.
2

Автор публікації

Офлайн 13 години

Тамара Романюк

708
Коментарі: 26Публікації: 312Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій