Для голосування необхідно авторизуватись

Братове сподівання

(не вигадана історія)

Котрий рік поспіль на могилі рідних брат намагається достукатись до серця своєї сестри, не зважаючи на те, скільки болю та страждань довелось стерпіти через неї. Та він готовий заплющити на все очі, забути, викинути геть зі свого серця всі образи, лише б порозумітися з сестрою, бо вона його єдина родина…

Батьки однаково люблять своїх дітей, та бувають винятки, коли одній дитині приділяється більше уваги. Хоча, Сергій не відчував себе обділеним любов’ю батьків, просто він знав, що в кожній сім’ї найбільше опікуються донькою, тому і сам завжди ставав на бік сестри, захищав її, бо так мало бути. А згодом почав допомагати їй і матеріально.
На доньчине весілля батьки подарували молодятам квартиру, на купівлю якої доклав чимало своїх коштів і брат, адже сам мав намір залишитись у батьківському домі, куди з часом планував привести дружину.
Ольга одразу сподобалась Сергієвим батькам, бо ще змалку привчена до роботи. І вдача в неї була спокійна, тому жодного докору не почуєш від неї, адже спільне проживання під одним дахом не завжди минає безхмарно, і в житті, як на довгій ниві, трапляються різні негаразди.
Не раз Ольга, потай від чоловіка змахне сльозу, все стерпить, бо плекала надію, що в майбутньому матиме свій власний дім, де буде повноправною господинею. А поки доводилось миритись з несправедливістю і сподіватись, що мрії зможуть стати реальністю.
Дуже скоро Сергій і справді завів розмову про будівництво власного помешкання, вирішивши відокремитись від батьків, оскільки очікували поповнення в сім’ї, та й хотілося незалежності. Однак, втрутилася мати, розпорядившись добудувати дім при їхньому – і вигідно, та й кошти на придбання земельної ділянки заощадять. Сергій погодився, бо все-таки шкода було залишати батьків, а так вони житимуть поряд, тож допомагатимуть одне одному. Вкотре довелось змиритись і Ользі, втішаючи себе надією, що власний дім вона все ж матиме.
Нарешті здійснилось заповітне – молоде подружжя відсвяткувало новосілля. Свекруха навідувалась щодня, але тепер уже в ролі гості, хоча й намагалась зазирнути у кожну шпаринку. Та Ольга не переймалась цим, спокійно вислуховувала якісь настанови і робила все по-своєму, бо у власному домі вона сама господиня.
Згодом стосунки невістки і свекрухи стали кращими, навіть дружніми, хоча та й далі більше дбала про благополуччя доньчиної сім’ї. Ольга помічала це, проте не переймалась, бо самі з чоловіком могли прогодувати свою родину, хоча іноді дивувала думка, як можна так по різному любити рідних дітей, адже якого пальця не порань, біль буде однакова.
Ну, а доньці потрібні батьки живі та здорові, адже вони були для неї джерелом прибутку. Вона показала свою любов, коли з мамою сталось нещастя, навідуючись до паралізованої хворої лише зрідка.
Діставалося більше клопоту лише невістці, яка, маючи на руках кількамісячну дитину, доглядала ще й свекруху. У хвилини годування Оля бачила стільки страждання в її очах, що пробачила їй усі колишні образи. У ті дні невістка була найріднішою на світі, це можна було прочитати по німому погляду, по тремтінню губ, які наче просили прощення.
Свекруха так і померла на невістчиних руках. Померла з легкістю, бо отримала прощення Ольги, хоча основний тягар душі небіжчиця забрала із собою, оскільки свого часу зробила величезну помилку, не порівну розділивши свою любов між дітьми.
Після смерті свекрухи часто почав нездужати і свекор. Знову єдиною підтримкою залишилась невістка та син. Згодом здоров’я старого покращилось, за що він не раз дякував Ользі. Стосунки між ним і синовою сім’єю стали чудовими, та хто ж міг подумати, що за всіма тими гараздами батько оформлював спадщину на доньку, яка провідувала його лише на свята.
Свекор зліг несподівано. Іще вчора виглядав здоровим, а наступного дня перетворився на нерухоме тіло. Для невістки знов розпочались страхітливі дні, бо, попри піклування про власну сім’ю, роботу, їй ще доводилось доглядати немічного старого.
Найгірші дні для Сергієвої родини настали після смерті батька, похорони якому справили коштом свого невеличкого сімейного бюджету. Ці гіркі дні розтягнулись на роки ворожнечі між рідними людьми.
Жодні намагання брата довести сестрі, що він бажає лише миру між їхніми сім’ями, не мали успіху, бо вона вважала, що він бажає підлеститись до неї, щоб обманом забрати її спадок. Але ж Сергій не вимагав оскарження заповіту, він хотів домовитись про купівлю батьківської половини дому, який тим часом, без належного догляду починав нівечитись, заразом псуючи стіни і Сергієвої хати.
Псувались стосунки і між рідними людьми. Не знала сестра, що від таких переживань брат зліг в лікарню з передінфарктом. Не вважала вона за потрібне і запросити його на весілля своєї доньки, єдиної братової племінниці. А він так чекав до останнього дня, приховуючи свій біль від власної сім’ї…
А тим часом на його уродини приїхала рідня дружини. Він радів, мов дитина, із вдячністю заглядаючи кожному у вічі, а сам раз-у-раз крадькома кидав погляд на вхідні двері в надії, що вони розчиняться і на порозі з’явиться його сестра, привітає з днем народження та промовить такі жадані слова: «Забудьмо всі суперечки і заживемо дружно, бо ми ж одна родина…»

1

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Людмила Масовець

93
Коментарі: 0Публікації: 36Реєстрація: 03-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 09.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 06.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій