В спокої сонного дзеркалля ледь мріють дальні береги, йде хвиля через озеро поволі, стелили небеса хмари. Хитають гілочками верби і кучеряві, і старі, і точками рухомими дрейфують дрібні удалині качки. Підстрижені стримлять тополі і зачісками майорять, і круки в листі щось шукають, а що б їстівне відшукать? […]
Daily Archives: 04.01.2021
10 posts
А хмари йшли із моря воду пити, І щось шуміло поруч, у ліску, А ми на пляжі, ще маленькі діти, Величні замки зводили з піску. В нас не було і крихітки печалі, Дзеленькав сріблом кожен голосок, Бо ми не знали, ми іще не знали Наскільки ненадійний той пісок.
Через тернии к терниям! От звезды к звезде! Мы дорогами, да избитыми Не придём к себе… Я найду окольную Ты пойдёшь прямой Кто-то впереди, Кто-то за спиной Шаг твой твёрд, размашист Может знаешь путь? Но мои ботинки тебе не натянуть! И твои мне точно будут велики… Так что при своих […]
А мне бы кофе с круасаном, Круизный катер по волнам, Но главное не это, знаешь. Мне главное, что ты есть там.
Хоча до осені уже ідуть літа, А моє серце сповнене любов”ю, Пора в житті настала золота Та дихання відкрилось друге знову. Я відчуваю сили у собі Творити й жити, а не існувати, Добро та радість й щастя дарувати. І цим усім завдячую тобі. 2016 р.
Ім’я Твоє – Моріка, Це давня таємниця, Немов Готична Книга ХІІІ – го Століття… 2 Жила черниця в Храмі, Молилась щодобово, Були скорботні Очі І не звучало Слово … 3 Не бачили черницю На літургіях храму, Коли читали Мрію По […]
Господи, Господи, Милосердний Господи, Послухай цю Правду, Гірку Правду, Що кровоточить, мов рана, Правду вбивства народу, Українського народу… То був Кінець Світу, Який пророкував Господь – Кінець Світу в Україні, Україні 1933 року, Коли морили Голодом людей, […]
. . РОМАН – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 8 . .Якось у районному центрі КАТРУСЯ поспішала на роботу, бо автобус із села прийшов із запізненням. Нікого не бачила, нічого не чула, летіла, мов на крилах, аби не запізнитися: дуже суворо було в ті часи з дисципліною. […]
Зимний парк. Аллея. Фонари Серебро и злато. Черен стержень Человек. Гуляющий. Вдали Аркой парка скрыт, словно отвержен . И смола души следами тихо Набрала сезонье в пустоту Эхо бьется бабочкою. Лихо Ей взлететь бы в неба теплоту . Видимо прошел не отмечая Видимо в моменте жив давно Значит ли, что […]