Для голосування необхідно авторизуватись

СПРАВЖНІЙ РИБАЛКА

 

. .                      СПРАВЖНІЙ  РИБАЛКА

. .У надвечір’я, після гарячого і спекотного полудня повівало привітною, доброю прохолодою, легко і приязно дихалося.
. .У РОМАНА були свої приємні життєві клопоти: він готувався йти на рибалку. На великому довгому столі – геть усі рибальські снасті: тут були вудочки кількох видів, різні гачки, гума тонка, сітка, корзинка, жилка, повідки, поплавки.
. .У чавунчику на плиті кипіла смачна мамалига з кукурудзяної муки, у банці крутилися – звивалися черв’ячки – для наживки на гачки. РОМАН так захоплено переглядав, перевіряв усе рибальське начиння, що й не помічав, як за ним спостерігали ВАСИЛЬКО, КАТЯ та маленька НАТАЛОЧКА.
. .- Збираєшся на рибалку? Як у серйозний і відповідальний похід йдеш, так ретельно переглядаєш свої рибальські речі, – нагадала про себе дружина.
. .Так, це серйозне “діло” – рибалка. Може піде карась або окунь на вудочку, – відповідав заклопотаний РОМАН.
. .- Тату, а мене візьмеш із собою? Я теж хочу знати твої “секрети” вдалої рибалки, – просився з татом ВАСИЛЬКО.
. .- Якщо раненько – вдосвіта встанеш, то поїдемо разом.
. .- А куди ми поїдемо – до ставу чи на Дністер подамося? – не вгамовувавсся щасливий синок.
. .- І що там такого особливого – у тій твоїй рибалці? Сидіти і чекати, поки риба спіймає наживку? – не могла збагнути КАТЯ.
. .- Ти нічого не “розбираєш”, жінко добра! Це велика майстерність, неабияка клопітка робота, багаторічний досвід… Треба знати, як ловити рибу. А головне – справжнє захоплення для душі! – із задоволенням розповідав РОМАН. – А ще як рибу смачно приготувати. Пальчики оближеш!
. . Ну, добре, хоч я не люблю, коли ви йдете у вихідний день від хати, але якщо вам з ВАСИЛЬКОМ так добре, то вдалої рибалки! Але будьте обережні, РОМАНЕ! Пазь дитину! – випроводжала своїх чоловіків КАТЯ.
. .Був звичайний літній день. КАТЯ поверталася з роботи додому, зробивши деякі покупки, планувала готувати вечерю. Назустріч їй вибіг веселий ВАСИЛЬКО. Він життєрадісно розповідав мамі про свої успіхи у школі, ділився враженнями про нові навчальні предмети, згадував, які в нього цікаві друзі з’явилися.
. .РОМАН уже був удома, порався у своєму гаражному господарстві. Великі двері були відчинені навстіж – було видно, що він наводив там лад.
. .- Що ти скільки прибираєш, складаєш, у тебе й так тут чистота і порядок, РОМАНЕ!
. .- Най буде. Може щось пропустив або загубив яку-небудь деталь чи запасну частинку до машини, – не змовчав чоловік дружині.
. .Та ось, через декілька годин цього ж дня РОМАН привів до літньої кухні незнайомого чоловіка:
. .- Знайомся, КАТЮ, це мій друг і однокласник ВІКТОР. Він приїхав із далекої Півночі, бо там живе і працює, то завітав у гості до нас.
. .Добрий вечір вам! Заходьте, – ввічливо запросила незнайомця КАТЯ.
. .Звісно, що звичайна вечеря перетворилася на веселе застілля, цікаві спогади, голосні пісенні співи. Зустріч двох давніх друзів тривала довго – довго.
. .У вихідний день, а то була субота, РОМАН знову, за доброю звичкою, збирався на свою улюблену рибалку.
. .- Ти знову за своє? Коло хати, на городі щось треба робити… – не на жарт розсердилася дружина.
. .- Як я можу не йти на рибалку, якщо мій друг приїхав. Скільки років не бачились, не зустрічались… Ну, не сердься, КАТЮ, – підлещувався чоловік.
. .Та довгоочікувана рибалка для двох запальних друзів виявилася дещо незвичною. РОМАН того дня ввечері додому не повернувся. Не було його і на другу добу, і на наступну…
. .КАТЯ розхвилювалася, аби чого не сталося непоправного, недарма ж гнівалася востаннє, просила, щоб чоловік залишився вдома. Жінка забила на сполох, і тривога панувала на подвір’ї та в хаті протягом трьох днів і двох ночей. Разом зі свекрухою обдзвонили всіх РОМАНОВИХ знайомих, друзів, колег по роботі. КАТЯ ризикнула набрати номер і в чергову частину міліції, і в приймальне відділення швидкої допомоги, – та звісток не було…. КАТЯ плакала, плакала, розхвильована, зболена, виснажена, вона щомиті вилядала біля воріт знайомий автомобіль, а за кермом – і свого чоловіка РОМАНА…
. .Третього дня, у надвечір’я, як і нічого не було, РОМАН, у гарному настрої, з добрим уловом риби у рибальській сітці та своїми вудочками – стояв коло воріт
. .- Та ти не сердься, КАТЮ, ми з ВІКТОРОМ на ночівлю залишилися. В одному місці риба не ловилася, то ми перейшли на другий берег, – виправдовувався чоловік.
. .- Що ти за людина така, невже не можна було попередити, що йдеш на ночівлю рибалити! КАТЯ вже з ніг збилася, всі сльози виплакала, поки тебе шукала і в твоїх хлопців, й у ВІКТОРА дома, і на фермі тваринницькій у його мами! Це що за компанія така! У тебе сім’я, жінка, діти, – кричала свекруха КАТІНА до свого сина.
. .- Вибачайте, що не сказав. Я й сам не думав, що так буде, – казав РОМАН.
. .У КАТІ вже не було ніяких слів. У неї на серці було і радісно, і тривожно водночас. РОМАН – СПРАВЖНІЙ РИБАЛКА, в нього кожен може повчитися… А от сімейні цінності треба берегти! І це приходить з роками і життєвим досвідом.
. .Жінка зробила висновок для себе: куди б і коли б чоловік не пішов із дому, – обов’язково повернеться. До свого берега… Отож, і хвилюватися не варто.

. .                                   ТАМАРА РОМАНЮК.
.

2

Автор публікації

Офлайн 1 годину

Тамара Романюк

187
Коментарі: 21Публікації: 89Реєстрація: 06-02-2020

Срібне перо

Достижение получено 28.04.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій