. .Трава зелена тішилась – раділа,
. .Виблискувала тисячами диво-барв,
. .І квіти вранці любо зашарілись,
. .Приймали той від матінки – Природи дар.

. .Я чудодійний аромат вдихала, –
. .Так пахнув у повітрі чарівний жасмин,
. .І гілочку жасминову тримала,
. .Суцвіттям пишно величався він один.

. .Здавалось, увесь жасмин у букетах
. .Тих ніжно-білих з позолотою квіток.
. .І голосні виспівують сонети
. .Жасминові багато навесні пташок.

. .Ті квіти міріадами вдягнули
. .Зелений гоноровий красень диво – кущ.
. .І пелюстками любо обгорнули, –
. .Й жасмин відчув мелодію квіткових душ.

. .Як пахне ввечері жасмин духмяно,
. .Вдихаю аромат на повні груди я.
. .І ця краса ніколи не зів”яне,
. .Як й неповторний спів у гаї солов”я.

. .Стоїть під хатою там кущ жасмину,
. .А другий вітає біля воріт людей.
. .До нього прихилилася калина,
. .Немов квіткова наречена, іде…

. .Одягнена у білосніжні шати
. .З дрібними квіточками в китицях своїх,
. .В обіймах із жасмином так багато
. .Цвітуть вони в барвистих квітах там моїх.

. .Впиваючись травневою красою,
. .Ішов дощик, і сонце вийшло із хмарин.
. .Любуюсь, почуваюсь молодою,
. .Й так пахне у повітрі ніжно мій жасмин…

. .                ТАМАРА РОМАНЮК.