. . УКРАЇНА. ДЗВОНИ МАЙДАНУ
. .ДЗВОНИ МАЙДАНУ… МАЙДАН… ДЗВОНИ… УКРАЇНА…
Читаю – перечитую вкотре ці віщі слова, намагаюся вникнути у їх глибокий зміст, усвідомити безмежну велич, адже вони, ці грядущі і вічні слова, спонукають до постійних роздумів, і розумію: їх не можливо осягнути своїм людським розумом – їх треба пережити… Пережити всім своїм єством, своїм живим тілом, увібрати кожною клітинкою – частинкою своєї тонкої вразливої душі.
. .Так, ці віщі, споконвічні слова завше зворушують нас до самісінької глибини серденька нашого, хвилюють, турбують і …переслідують. Переслідують вічно болем, тривогою, сумом і …втратами.
. .Дзвони Майдану… Ми очікували радості, добра, миру. Ми хотіли правди, справедливості, відданості. Ми мали надію, віру, любов. Ми по-справжньому вірили у світле майбутнє… Життєрадісне майбутнє для своїх дітей і внуків, матерів і батьків, синів і донечок, сестер і братів, вродливих дівчат і мужніх юнаків…
. .А маємо безсмертя, вічне незабутнє безсмертя. Маємо глибокі незагоєні рани… Вічно болючі рани на душі… Маємо вічну НЕБЕСНУ СОТНЮ. НЕБЕСНУ СОТНЮ, яка навічно вкарбувалась у наше людське єство невигойним болем. І мати рідна й досі жде – чекає сина.
. .Дзвони Майдану, події Майдану, Майдан УКРАЇНИ…
Дзвони Майдану – це незламний дух справжніх героїв наших… ГЕРОЇВ УКРАЇНИ…
. .”Пливе кача по Тисині…” – співають. І ще багато літ співатимуть, аби згадати всіх поіменно… Згадати тих, хто відійшов у небо… Хто став вічним героєм і залишив пам”ять незабутню про себе…
. .ДЗВОНИ Майдану – це революція духу справжніх українців, це подвиг НЕБЕСНОЇ СОТНІ, це міць і гарт української нації, різних поколінь наших.
. .Дзвони Майдану – це боротьба за незалежність, за свободу, за соборність нашої країни – країни УКРАЇНА.
. .Минають – йдуть літечка – літа. Я й досі чую, як дзвонять – лунають Дзвони Майдану. І вірю щиро: моя країна йде до нових вершин!
. .Ось таке моє пам”ятне слово про Майдан, про революцію духу, яку “запалили” герої. Герої нашого сьогодення – такого складного і незбагненного сьогодення.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . “Мої рідні Кельменці”, 28 вересня 2020 року.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “УКРАЇНА. ДЗВОНИ МАЙДАНУ”
Пані Тамара! Я думаю, що Україна не забуде Майдан та героїв Небесної Сотні. А ле чому вбивці Героїв Небесної Сотні і до цьго часу не покарані? Україна повина гуртуватись навколо подій Революції Гідності і не забувати про своїх Героїв. І українське мистецтво та поезія в боргу перед Героями Небесної Сотні Слава Україні!!!! З повагою Валерій. Київ.