Багряна осінь плакала дощами І жовтим листям кидала всібіч! І шепотіла втомлено вустами Чарівні мантри літу віч-на-віч. І клекотіла в небі журавлями, Тумани застилала навкруги. І відпливала вдалеч кораблями У море зим, де холоду сніги.
Daily Archives: 28.09.2020
23 posts
Людина починається з добра, Із ласки і великої любові, Із батьківської хати і двора, З поваги, що звучить у кожнім слові. Людина починається з добра, З уміння співчувати, захистити. Це зрозуміти всім давно пора, Бо ми прийшли у світ добро творити. Людина починається з добра, Із світла, що серця переповняє. […]
Не засмучуйтесь, осене! Нащо сльози гіркі? Вам ще потім морозами Малювати зірки. Для такої трагічності Це даремні труди: Не придумано вічності Навіть для самоти. Тож не будьте Ви сірою, Не розводьте росу, Я у Вас й досі вірую, І у Вашу красу.
Дякую долі за те, Що мені так в житті пощастило, Що Ви за руку привели І навчили працювати, думати сміливо! Посіяли в моєму серці добро, І справедливістю своєю Навчили розпізнавати зло, Ви підкорили мене своєю красою! Мені ніколи не забути Променистий світ улюблених очей, Бажаю Вам здоровою бути Хочу бачити […]
Я ніколи… Я ніколи, чуєш, ніколи тебе не залишу. Вона трусилася і синові передавалася її тривога. Страх оселився всередині. Ось як все сталося. Марина гуляла разом з сином на подвір’ї. Раптом задзвонив телефон і вона на хвильку відійшла поговорити. Лише на хвильку, так їй тоді здалося. Закінчивши розмову, в піднесеному […]
“Дві години” Дві години чекання, троянди в смітник Марні ці хвилювання, попав ти мужик! Ти потрапив у прірву, собі що створив Ну хіба ти до цього, без неї не жив? Дві години чекання, на марно усе Бо для неї напевне, усе це пусте Ти зустрінеш […]
“Хаотичність” Закоханий, неначе у небо Ця осінь, коли я без тебе Непрошених, чужих листопадів Щорічних, осініх обрядів Закоханим, зовсім не годиться Гіркої, мов солі напитися Захоплених, чужих звинувачень Якбижто, лихих передбачень Не знати би, забути про вічність Ця осінь, для когось трагічність Заплутає, загубить в […]
“Проза…” Чому ти такий сумний? Сумний? Це просто осінь за вікном… Вона одна бентежить моє серце… Але ж вона прекрасна! Золота… Прекрасна? Та що у ній прекрасного? Лиш слякоть й холоднеча… Що сковує груди і розділяє нас з тобою… Розділяє по різних містах, немов континентах. Але ж […]
1 Твоє обличчя на небі, Мій вчителю коханий, Намальовано фарбами Моєї самотньої душі… 2 Твоє обличчя в серці Моєму навіки воскресає І не буде наглої смерті, Коли я тебе кохаю… 3 Я цілую твої вуста, Які пахнуть медом… Ти – золота […]
. . УКРАЇНА. ДЗВОНИ МАЙДАНУ . .ДЗВОНИ МАЙДАНУ… МАЙДАН… ДЗВОНИ… УКРАЇНА… Читаю – перечитую вкотре ці віщі слова, намагаюся вникнути у їх глибокий зміст, усвідомити безмежну велич, адже вони, ці грядущі і вічні слова, спонукають до постійних роздумів, і розумію: їх не можливо осягнути своїм людським розумом […]
“Поговорим?” Тема на сегодня :”Как можна полюбить своё одиночество?” Моё мнение… Однажды, окончательно соскучившись, мы перестаём скучать. Однажды мы устаём прощать и начинаем прощаться. Однажды чье-то безразличие учит нас игнорировать всех. После этой точки – возврата нет. Так мы начинаем любить своё одиночество. Наступает период умиротворения: чем меньше людей появляется […]
1 Як сумно, кохана, без Тебе, Немов це блакитне Небо Впало на рожеву Землю І ясну золоту зорю… 2 Як сумно, кохана, без Тебе, Де хвилі здіймає море, Омиваючи Вселенське горе У просторі всевічних небес… *** Київ. Воскресенка. 12 травня 2020 року.
1 Я милуюсь красою Землі З висоти орлиного польоту, Де гранітно-гострі скелі І блакитні озера навпроти… 2 Пропливають мармурові хмари, Долаючи Вічності кордони І співають столітні дуби, Коли жили войовничі анти*… 3 Я милуюсь красою України І горою віків Говерлою… І цей світ […]
Не доводите женщину до слёз Упрёками иль грубыми словами. Не разрушайте мечт её и грёз, Не заставляйте боль переживать часами. Не доводите женщину до слёз! Вдвоём сумейте пережить цунами! Не существует жизнь без метаморфоз, Но путь устелен будет пусть цветами!..
1 Я доживу до того дня, Коли я покину Землю І відлетить душа моя До Господа з Любов’ю… 2 Побачу живого Христа На золотому троні І розкриються мої вуста Для останньої Любові… 3 Побачу браму міста – Небесного Єрусалиму І блакитного Янгола, Який […]
Яка радість ходити Власними ногами, Яка радість кохати І дарувати троянди… І сказати Слово Освітлене Любов’ю: « Я на все готовий, Все життя з Тобою»… Посміхнись, Кохана, Розімкни вуста, Ти моя, моя жадана, Моя мрія золота! Я шукав роками, Тебе, мою Кохану І […]
1 Голгофи чорна хмара Над головою Ісуса Христа, Коли закривавлений Господь Ледь розкривав закривавлені вуста… 2 А римські воїни – розлючені кати Все били і били Христа, Шкіру до артерій здираючи, Намагаючись вирвати серце Бога… 3 Та Господь дивився на небо, Шукаючи очима […]