. . УКРАЇНСЬКОЮ ГОВОРІМО ПРАВИЛЬНО
. . “МОВА НАРОДУ – КРАЩИЙ, ЩО НІКОЛИ НЕ В’ЯНЕ Й ВІЧНО РОЗПУСКАЄТЬСЯ ЦВІТ УСЬОГО ЙОГО ДУХОВНОГО . . ЖИТТЯ” (К.Ушинський). – Зі спогадів.
. .Дорогий читачу! Чи спостерігаєш ти уважно за подіями в інформаційних новинах по телебаченню? Чи аналізуєш детально подробиці, про які сповіщають по радіо? Чи цікаво тобі перечитувати і обмірковувати зміст газетної преси?
. .Увага! Наш президент розмовляє українською! На всю УКРАЇНУ! На весь світ. Не просто розмовляє гарно, грамотно, літературно, а виступає перед усім українським народом, спілкується з літніми людьми, відповідає на численні запитання кмітливої молоді. Це ж прекрасно! Може, якщо захоче. Бо час диктує свої умови, висуває свої вимоги. Рідномовні. Кажуть, ВІКТОР ЯНУКОВИЧ мав свого вчителя – репетитора з української мови. (Публікація була надрукована 17 вересня 2010 року, тому подається без змін).
. .Так може зробити кожен із нас. Було би бажання.
. .Пригадую, років, з тридцять тому я була у відрядженні по методичній роботі з кінофільмами, працюючи редактором – методистом Кельменецької районної КІНОмережі (Чернівецьке обласне управління КІНОфікації), з усіма спілкувалася українською, хоча частіше вживаною у міському середовищі тоді була російська. Той випадок, здавалося б, зовсім незначний, запам’ятався на все життя. Вибираючи назви з картками, складаючи репертуарний план кінофільмів, висловила свою думку, подавши власну ідею українською. Російськомовний директор Чернівецького обласного кінопрокату п. Григорій ДІДЕНКО (уже покійний) здивувався: “А это кто? Что она говорит?”. Хоч ми знайомі були впродовж багатьох літ, спілкувалися не один раз. Його вразила моя мова. І чомусь саме в той момент. Адже я завжди розмовляла тільки українською мовою.
. .За фахом я вчитель української мови та літератури. Боляче чути, як люди “засмічують” своє, рідне, БОГОМ дане слово українське. “ГОВОРІТЬ ЗРОЗУМІЛОЮ МОВОЮ”, – написано у СВЯТОМУ ПИСЬМІ. А яка мова найзрозуміліша, найдоступніша, найрідніша? Звичайно, українська.
. .За родом теперішньої своєї підприємницької діяльності часто – густо спілкуюся з людьми. Уважно слухаю, спостерігаю, дещо занотовую. Ось трохи з того, що запам’яталося.:
. .- Добрий день! Здрастуйте! – а не “здрасці”, “здрастє”.
. .- Прищеплювати любов, а не прививати любов.
. .- Робити щеплення, а не робити прівівку.
. .- Мати дах над головою, а не кришу над головою.
. .- Отримувати зарплату, а не получати зарплату.
. .- Обстежуватися безкоштовно, а не обслідуватися.
. .- Потрапити в затори, а не попасти в пробку.
. .- Навколо глухий кут, а не тупік.
. .- Жартувати, смішити, а не шуткувати, шутити.
. .- Тримати ганчірку, а не тряпку.
. .- Скаржитися на поганий зір, а не жалуватися на плохе зрєнія.
. .- Нарікати на долю, а не жалітися на судьбу.
. .- Писати скаргу, а не составляти жалобу.
. .- Скласти заповіт, а не завещаніє.
. .І взагалі, пані та панове! Будьмо чемними і вихованими українцями. ШАНУЙМОСЯ, БО МИ ТОГО ВАРТІ!
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 21 січня 2020-21 р.;