Для голосування необхідно авторизуватись

ВИНОГРАД ДЛЯ ТАМУСЬКИ

. .         ВИНОГРАД  ДЛЯ  ТАМУСЬКИ

. . -ТАМАРКО, дитино, ходи-но до мене, – бабка НАТАЛІЯ брала маленьку півторарічну дівчинку і пригортала ніжно до своїх материнських грудей.
. . -ТАМУСЬКО, гай іди до тітки ДОКІЇ на руки, – кликала веселе малятко і тітка.
. . -ТАМУСЬКА, вуйко покатає і покрутить тебе. – І міцні чоловічі руки вуйка ІВАНА кружляли в повітрі із синьоокою улюбленицею довго – довго… Радісний дитячий сміх лунав так щасливо, що здавалося, – на всенький кут чулося…
. .Ось так – викохана, вибавлена, оспівана, вигойдана, злеліяна найсокровеннішими почуттями душі материнської найріднішою бабкою НАТАЛІЄЮ, тіткою ДОКІЄЮ, тіткою МАНЕЮ, дідом ЯКОВОМ, вуйком ІВАНОМ, вуйною ІРИНОЮ і ще одним вуйком ІВАНОМ, росла – гарнішала ТАМУСЬКА – ТАМАРКА на радість великій бабчиній родині, бо була першою дитинкою – квіточкою, первісточкою – дівчинкою у сім’ї БУРЛАКІВ.
. .Одна – єдина світла мить, як той яскравий кадр у фотооб’єктиві, спалахує у моїй уяві з того далекого дитинства. І завжди супроводжує мене впродовж моїх щасливих довгих літечок – років.
. .Вуйко ІВАН і тітка ДОКІЯ раніше жили у НОВОСЕЛИЦІ, де в долині за городом їхнім протікала – шуміла вузенька річечка Кропив’янка, вповита – причепурена молоденькими зеленими вербами.
. .Як зараз пам’ятаю: вуйко ІВАН брав мене на свої батьківські руки і ніс обережно, ніби дорогоцінний скарб, й разом із тіткою ДОКІЄЮ до себе додому йшли – подорожували з малою ТАМУСЬКОЮ.
. .На заквітчаному подвір’ї у них, яке було обгороджене дерев’яним парканом зі штахет, був приємний затінок – холодок із густого лапатого листя стиглого винограду. Соковиті блискучі грона й китиці звисали над головою, ніби прикрашали гарну колибу у приємному холодочку.
. .Так от. Під тим акуратно вифарбуваним парканом стояло велике і широке металеве ліжко з блискучими поручнями з нержавіючого металу. Як тільки вуйко ІВАН поклав маленьку ТАМАРКУ на застелене покривалами, ковдрами, веретками м’яке ліжко (знизу, якщо пам’ятають старші люди, такі ліжка були переплетені і з’єднані міцною сіткою). – І почалося! – “Пропала дитина!” – казала тітка ДОКІЯ.
. .ТАМУСЬКА вхопилася – піймалася ніжними рученятами за поручні – і крок за кроком, стрибок за стрибком, кругом і кругом, вперед і назад, ходила й ходила улюблена кровиночка по всьому ліжку – території своїй, облюбувавши добру місцину у холодочку – затінку, крокувала весело і радісно, із захопленням задивлялася вгору на соковитий виноград, торкаючись маленькими рученятами лапатого листя. А потім… падала в дитячі обійми вуйкові ІВАНОВІ і тітці ДОКІЇ на руки, ніжно пригорталася до теплих і надійних грудей. Дитятко, файне і миле, ніби відчувало, як тітка й вуйко люблять і голублять його, віддаючи ТАМУСЬЦІ крихітку себе і свойого серця.
. .Вже понад шістдесят літечок майнуло – проминуло відтоді. Я й досі бачу – уявляю ту єдину неповторну світлу мить зі свого щасливого дитинства.
. .Згодом вуйко ІВАН та тітка ДОКІЯ перебралися у селище цукрового заводу, бо там обоє працювали. Пізніше поступово, послідовно поклали (побудували) хату і сарай. Разом вони мали невелике підсобне господарство.
. .А ще у них був так з любов’ю викоханий, виплеканий гарний садок, у якому щедро наливалися сонцем червощокі і жовтобокі яблука, тягнули гілля додолу соковиті груші, притягували зір сині, фіолетові, рожеві сливи – великі і дрібні, переливалися – блищали на сонці, та й на зеленому листі червоні черешні і вишні, смачним виглядом кликали до себе спілі абрикоси.
. .Та особливою, неймовірною гордістю і головною принадою у вуйковому садку був чудодійний виноград, який великими синьо – фіолетовими гронами і китицями у зеленому лапатому листі – на довжелезній кованій стіні, у затишному місці перед хатою кликав всіх перехожих, ніби просився в долоні: покуштуйте, зірвіть, пригощайтеся!
. .Усе у нашому житті робиться з волі ГОСПОДНЬОЇ. Незбагненно символічним вислідковується – вимальовується невидимий, ніжно-плинний зв’язок між таким файним щебетливим, веселим дитинством маленької ТАМАРКИ – ТАМУСЬКИ у вуйковій ІВАНОВІЙ виноградній колибі і чудодійним виноградом, таким смачним і соковитим, від вуйка ІВАНА – більше як через півстоліття – тепер.
. .А як цікаво і захоплююче розповідав вуйко ІВАН про вирощування, догляд, садіння, обрізування, підживлення, розмноження різних сортів винограду. Це треба відчути, зрозуміти, побачити і …навчитися. Бо ж не було раніше ніякої літератури, аби щось дізнатися про добру чудодійну культуру (особливо у сільській місцевості). І все ж, вуйко мав неабиякі навики і надзвичайну любов до рослинного світу, послідовно удосконалював свою майстерність. Бо ж досвід приходить з літами.
. .Було у вуйка ІВАНА багато сортів і кольорів винограду – це синій великий “МАГАРАЧ”, світло-зелений “ТАЛІСМАН”, середній синій “МУСКАТ”, зелений смачний “СПОНСОР”, фіолетовий дрібний “ГОЛУБОК”, солодка жовта “ЗІРНИЦЯ”, синій середній “ЮПІТЕР”.
. .Для кожної звичайної людини назви сортів можливо й складно запам’ятовувати чи зрозуміти. Тільки не для вуйка ІВАНА. Пригадую, чула раніше окремі назви сортів винограду, якими він вільно володів і досконало знав. Досвідом і майстерністю своєю чоловік охоче ділився з людьми, які понад усе люблять рослинний світ.
. .І чудодійний виноград, і яблуні, і сливи, і груші, і полуниці, і малина від вуйка ІВАНА та ледь не всенькі квітки небесної краси від тітки ДОКІЇ поступово “переїхали” до нас, на наше заквітчане подвір’я.
. .Через багато – багато літ ми із моїми рідними смачно ласуємо соковитим і солодким чудодійним виноградом від вуйка ІВАНА. Як і в тому незабутньому дитинстві, то був той самий чудодійний виноград – для маленької ТАМУСЬКИ – ТАМАРКИ, яка так любо і мило була викохана, вибавлена, вигойдана, оспівана найсокровеннішими почуттями душі українського роду.

.   .                                     ТАМАРА РОМАНЮК.

2

Автор публікації

Офлайн 1 день

Тамара Романюк

424
Коментарі: 23Публікації: 197Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій