Для голосування необхідно авторизуватись

Осінь…

А потім настає осінь… Дерева не просто так скидають з себе пожовкле листя, а щоб потім, вдосталь поспавши взимку, подарувати щось нове: молоде листя, веселі квіточки, плоди… Так і з людиною. Іноді вкрай необхідно очиститись, щоб подарувати світові щось нове… Або навіть для себе відкрити нові відчуття та переживання…Після яскравого, шаленого літа обов’язково настане осінь: спокійна, виважена, розмірена…

І літо в кожного своє: у декого наповнене веселощами, а в декого скандалами і плітками. Але як би там не було, у кожного має бути осінь. Щоб помріяти, подумати, розслабитись…Чи, можливо, пережити тихо свою печаль…

Листя падає поволі, яскравим килимом вкриваючи землю. Так і з людиною: деколи вкрай необхідно викинути зі свого серця зайве, зробити паузу, щоб переосмислити, зрозуміти, що справді важливе в житті, а що лише таким здається…

Осінь рідко буває без дощів. Як би нам не хотілось спостерігати за теплими осінніми днями, але в цю пору мають бути дощі. Щоб змити пилюку, що зібралась за тривалий час. Так і людині потрібен час для смутку, для самотності, для сліз… Щоб свою душу очистити від непотрібного…

Після осені настає зима зі своїми забавами та веселощами…Так і в людини: після роздумів обов’язково настає час для нових ідей, відкриттів, радощів…

В осінню пору завжди літає бабине літо, як згадка про теплі та сонячні літні дні… і в нашій пам’яті час від часу з’являються спогади про важливі моменти в житті, про те, що ніколи не забувається…

 

2

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Olena Kostyrko

32
Коментарі: 2Публікації: 14Реєстрація: 02-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 28.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій