Вони тікали від людських очей
Подалі, щоб лишитись наодинці.
Лише для них співочий соловей
Оспівував їх почуття на гілці.
Наповнювало душі спраглі їм,
Чи, може, це був лише сон?! Омана?!
Бо кожен мав свою родину й дім…
Та ні ж! Ця мить була обом жадана!
І поцілунки ще жагучі ті
Уста її так довго відчували,
Він був промінчиком в її житті,
Якого так раніш не вистачало!
Хіба ж колись подумати могла,
Що з нею щось подібне статись може?!
У серці ніжна квітка розцвіла,
Яка бентежить, окриля, тривожить…
І, може, хтось осудить їх за гріх,
Та хто загляне в серце наболіле?!
Вони тікали далі від усіх
Й одне на двох терпке кохання гріли….
Автор публікації
Коментарі: 22Публікації: 114Реєстрація: 12-04-2020
Достижение получено 14.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 21.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “Та хто загляне в серце наболіле?”
І, може, хтось осудить їх за гріх,
Та хто загляне в серце наболіле?!…
….аж серце защемило…🌹
Життя – непередбачуване…
гарно