Заколисує шепіт магічними фразами.
Що не сказано — буде сприйматися дотиком.
Усвідомлення мовчки мандрує за покликом,
Відчуттями, що лагідно ніжністю вразили.
Залоскоче по шиї та спуститься спиною,
Наче зливою, дрібно вкриває цілунками.
Задоволення імпульс пробіг візерунками
По оголених вигинах, іскрами дивними.
Зігріваюсь твоїми палкими обіймами.
Вже не війнами, що закінчилися, скорена.
Озиратись не буду в минулого сторону,
Огортаюсь думками віднині спокійними.
Всі, що зовні зостались, нічого не знатимуть —
Те що втратили, годі плекати у спогадах.
Ти за спину тримай, я триматимусь поглядом,
Бо між пальцями крила мої проростатимуть.
Ти тримай…
10.03.2021 Наталя Кропивницька