У лісочку, на горбочку,
серед трав духмяних враз,
зацвіли малі дзвіночки,
щоб порадувати нас.
Повмивалися росою,
що з’явилася зрання.
Й потягнулися до сонця,
зігріваючись співа.
Дивний дзвін їх лився лісом,
мов безмежная ріка.
І не будо у тій пісні
ні початку, ні кінця.