Зустрілися колись на роздоріжжі.
Чи то були не ми, а наші долі…
Лиш твої очі волошково – ніжні
У пам’яті закарбувались мимоволі.
Життя самотністю пронеслось крізь часи,
І сивина вже вплетена у коси,
Й не так якось минули ці роки,
Бо слів несказаних лежать покоси.
Душа ніколи так і не цвіла
І серденько, мов птах, не трепетало.
Так шкода, що тоді звернула я
І на дорогу твою я не стала.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 56Реєстрація: 07-08-2020
Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
