Високо-високо, на небесному острові, щось дуже голосно вибухнуло. Проте, антиграви витримали і величезний шмат землі, острів, що висить в повітрі, не впав, а залишився висіти на своєму законному місці. З островів неподалік донеслися гнівні крики, а на найближчому навіть, звісившись з краю, загавкав маленький песик. Ще б не загавкати, а іншим не лаятися адже був ще дуже ранній час! Але, Алхіміков, що вже не спав декілька днів, одержимий ідеєю вивести формулу любові, продовжував свої досліди. У його замку увесь час щось стукало, гуркотіло, бухало; з веж струмував димок. Раз у раз відлітали в коридорі панелі освітлення.
Так. Алхіміков був могутнім магом і вченим, головна його проблема була в тому, що він був завзятим експериментатором і, починаючи кожен новий досвід, він вже не міг зупинитися. Ось і зараз, Алхіміков виводив формулу любові. Дим в його лабораторії стояв коромислом, сам чарівник перебував в досить незрозумілому стані, його скафандр, розшитий білосніжними міфічними пегасами-єдинорогами і смарагдовими драконами, виглядав закопченою ганчірочкою. Але винахідник не сумував, адже результат вимагає жертв. Він вже давно звик до обурених криків своїх сусідів, до нерозуміння навколишніх. Алхіміков завжди знав, що геніїв часто не визнають і зневажають, а тому він жив уособлено і мало показувався на людях. Але він ще пам’ятав час, коли був молодшим і популярнішим. Можливо по дурості, а може через безглуздий характер він відсторонився від інших людей і став ізгоєм.
Але Алхіміков не сумував.
Закінчивши дослід, він витер руки о залишки скафандра і відправився на нижні поверхи ― поїсти. Включив проектор екрану, набрав комбінацію каналу новин і сів на своє улюблене леветуюче крісло. На екрані молоденька роботесса щось віщала про події, що сталися за ніч, і про те, що повинно чекати нас в майбутньому. Що ж це? Алхіміков навіть не вслухувався. Він готував собі сніданок. Точніше не готував, а чаклував. Але якби маг був уважніший, то він почув би про те, що з розкритого нещодавно порталу в сьомий вимір вирвався всепоглинаючий хаос і поширюється з дуже високою швидкістю.На цих словах дикторка урвалася і новини відключилися, лише це змусило Алхімікова відірватися від своїх справ і приділити увагу техніці. Упіймавши лише один канал і почувши ще повідомлення про хаос, що вирвався на свободу, він ненадовго замислився, після чого швидко вибіг на поверх лабораторії і на одній з далеких полиць вибрав маленьку коробочку.
Саме ця коробочка була одним з перших винаходів Алхімікова. Колись, він був одержимий ідеєю про нові виміри і не покладаючи рук працював над відкриттями п’ятого і шостого вимірів. Тоді як раз і став винахідник ізгоєм, коли його “друг”, вкравши формулу “відкривашки” відкрив сьомий вимір, прославився і став провідним Академіком Вселенського Університету. Ніхто не повірив молодому невідомому парубкові, а ось багатому аристократові повірили усі і тоді, Алхіміков розчарувався в людях, позбувся “друзів”, які відвернулися від нього через брак грошей і невідомість і став тихим і простим винахідником, дивакуватим для оточення.
Так от, узявши цю коробочку, Алхіміков піднявся на самий верхній поверх на маленькому швидкісному ліфті і скоріше визирнув у вікно. Із заходу наближалася неосяжна сіра хмара, схожа на гігантський ластик-стиральну гумку, після якої картина разюче відрізнялася від звичайного стану цього світу. Як би ви описали хаос? Ось і я не можу змалювати побачене Алхіміковим з віконця: просто уявіть собі світ навпаки, представте, начебто художник вимив пензлики і у воді в склянці вийшов би кругообіг фарб, саме такий кругообіг і залишався після неквапом повзучої сірої маси хмари хаосу.
Алхіміков лише посміхнувся і вийшов на оглядовий майданчик прямо назустріч хаосу. Усе що він зробив ― це просто відкрив коробочку, прихоплену з лабораторії. Усе вмить змінилося, ніби перемотали назад плівку у відеомагнітофоні. Єдиною дивною зміною було те, що прямо в руки Алхімікова, а точніше в коробочку в його руках, втягнувся увесь бурхливий згусток енергії хаосу. Усе стало на свої місця.
Спокійно закривши коробочку (ви вже зрозуміли, що це був не простий винахід мага, а вакуумна упаковка, що утримує в собі продукти, що не псуються, або звичайні шкільні сніданки) Алхіміков повернувся до перерваного сніданку.
В цей час в лабораторії знаменитого Академіка Вселенського Університету позбавили звання і привілеїв її власника, оскільки в його формулах були знайдені неточності і недоліки, а єдиною вірною залишилася “відкривашка”. Про бідного, але розумного друга цього самого колишнього “академіка” згадав найстаріший учасник Ради Академіків ― трухлявий старичок, завідуючий кафедрою погоди. До Алхімікова приїхала велика делигація. Було багато вибачень, обіцянок і докорів, але зрештою, винахідник відмовився від усіх привілеїв… окрім одного. Йому дали лабораторію ще більше! Більше за його особисту! Звичайно, не забули врахувати і авторство формули “відкривашки”.
А що було далі? Ще багато нових і дуже цікавих винаходів, та і на поличках в лабораторії залишилося багато цікавого, але про це ― іншим разом.
Автор публікації
