Сумую…Чи втомилася я дуже.
Мій серпень – усмішка, що тане на світанку.
Мені на літо, що минає – так байдуже,
Чекаю осінь з ночі я й до ранку.
Вже листя трохи золотом укрите,
Вже вітер не несе шалену спеку
І я чекаю, що ж іще робити…
У літі завжди відчувала небезпеку.
Я літом гостро відчуваю, що самотня.
І це мене хвилює до нестями
Але сьогодні краще, так сьогодні…
Бо осінь скоро! Золото з дощами…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 08-09-2020
