Раніше любила поплакати, свій біль відпускати на волю.
Для цього втікала в місця, де навіть повітря немає.
Казала собі: «Поплач, бо завтра цього не дозволю!»
І тихо поплакавши, чула, як біль поступово вщухає.
Раніше любила поплакати. Не те щоб любила, а вміла
Себе захищати цією секретною зброєю,
Щоб з мільярдів довір до людей хоч одна уціліла.
Та їхні слова нападали невтомною дикою зграєю.
Життя мене шматувало, щоб була міцною, залізною.
На жаль, я не стала сильнішою, а стала лише безслізною.
Учасниця багатьох поетичних конкурсів та проєктів, серед яких Молодіжний конкурс «Поетична весна»-2023 (3 місце), «Дива трапляються, коли в них віриш» 2022 (2 місце) та VIIІ Конкурс поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» (спецприз «Надія конкурсу»). Мова творів українська і англійська. Читала один зі своїх англомовних віршів на IMAGINE with ENGin LIVE.
Дуже несподівана тема поезії, хоча має давню традицію. Здається, що психологи радять плакати, щоб звільнити себе від негативної енергії, але кожна людина робить свій вибір як вчиняти у власному житті.
2 коментарі “Безслізна”
Дуже несподівана тема поезії, хоча має давню традицію. Здається, що психологи радять плакати, щоб звільнити себе від негативної енергії, але кожна людина робить свій вибір як вчиняти у власному житті.
Справді життя робить нас безслізними! Не виходить ставати сильнішою. А інколи і поплакати нічим 😢Чудова поезія!