Мабуть не дивно нам, що вже роками,
Чоловіки жінок порівнюють з птахами!
Колібрі райдужні, лелеки білокрилі,
Синички щебеткі, лебідки сизокрилі!
Душа пташиная у кожній жінці є,
І кожна з нас своє гніздечко в’є.
На крилах нас потік турбот несе,
А ми, щебечучи, встигаємо усе!
Нам дітки кажуть: мамочко моя, ти маєш руки, наче два крила,
Якими пригорнеш ти нас, зігрієш,
У пору негараздів- утішити зумієш!
Синички ми, тендітні і лякливі,
Як лебеді, ми вірні,незрадливі!
Та жінці треба весело пурхати,
Турботу жінці треба дарувати!
Ми зводимо мости між небом і землею!!!
Сміливі, гордовиті та з ніжною душею!
У клітці “смутку” пташці не прожити,
“Синицею в руках “потрібно дорожити!
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 27Реєстрація: 24-09-2020
Достижение получено 25.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
