Це ж просто кава – попіл і вода,
Та в голові лунає як Ла Скала.
Щось особливе в просторі літа,
З напоєм ранок ніби зготувала.
На його полі квітів не злічить,
День зустрічає їхніми очима.
Та настигає витончена мить,
Коли з мільйону виникне дівчина.
І усе поле станеться у фон,
І жодна квітка інша не цікава.
В Ла Скалі сцена, стійка, мікрофон,
І голос, світло, ранок… Її кава.
А ті букети, оперний трофей,
Та в широті їх можна потонути.
Нехай збирає чари їх Орфей,
Аби не вкрали квітку твою люди.
Краси багато, квітами видна,
Жінок ароми, форми їхні прояв.
Запам’ятай, вона така одна,
Саме Вона, собою саме тво́я.
(с) 07-08.07.2018р.
Автор публікації
Коментарі: 2Публікації: 1Реєстрація: 18-07-2018
2 коментарі “Вона така одна”
Захопливі образи, приємно читати
дякую що прочитали Ліліє) і за чудовий майданчик поетичний