Я в подоле несу ромашки,
Деревенский луг оборвав,
И лучами из под рубашки
Счастье светится, мир обняв!
Я довольна! Сварю варенье!
Заливая цветочки водой…
Налеплю из песка печенья —
Не бери, пусть остынет! Постой!
Оборву недоспелые вишни —
И под солнцем готов компот!
Он к обеду не будет лишним…
Вас стряпуха к столу зовёт:
Угощайтесь, берите варенье,
Я ещё ромашек нарву!
И хвалите моё печенье!
Что пекла в 90–ом году! 😊
Автор публікації
Коментарі: 27Публікації: 70Реєстрація: 26-08-2020
Достижение получено 17.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 05.10.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
3 коментарі “Я в подоле несу ромашки…”
Оригінальний сюжет, поетично, барвисто, глибина життєвих спостережень. Є настрій веселої іронії, що також потрібно кожній людині для життя…..Вражений
А я робила котлетки з землі та води🤣
А Ваш твір чудовий. В ньому і милий ностальгічний сум за минулим дитинством і радість і ніжність.👍
очень тепло, солнечно,. Особенно понравились эти строки :”И лучами из под рубашки Счастье светится, мир обняв!”.
Дай Бог,чтобы у каждого в душе и в жизни светилось счастье!