Єдине гроно винограду,
Біленький іній огортає,
Чекав рятунку до останку,
Та звісно мрійності він в’язень.
Думки чіплялися зловіщі,
Тривожна в’їлась безнадія,
Тож доля тисла і покірність,
Душа надломлена наївна.
Навіщо соком наливався,
Нектар солодкий грів на сонці,
Дарма на користь сподівався,
Невже замерзну на морозі?
Припав весь солод до серденька,
Зібрався фатум зустрічати,
Почувся голос, мить бентежна,
Відкинув швидко всі образи.
Дитина крикнула; глянь братик!
Дістань ту ягідку, ти старший.
*********
Отак буває, враз провалля,
Земля з-під ніг… вже поглинає,
Як раптом хтось, крізь всі прокляття,
Так вчасно з’явиться, мов ангел.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
8 коментарів “Так вчасно….”
Прекрасно. Так життєво. І надзвичайно Мудро. Ця поезія радує і заспокоює моє серце, Ліза
Дякую, приємно читати такий коментар, а тим паче заспокоїти серце.
У Вас всегда очень мудрые и светлые, наполненные надеждой стихи-притчи. Тут так много аллегорий, сравнений – очень красивых, метких. “Всю сладость к сердцу прижала”, – так свежо, трогательно и наполнено звучит, в одной строке такой спектр эмоций. Как всегда прекрасно и позитивно!
Благодарю Olvia! У вас талант писать шикарные стихи и замечать все самое лучшее в стихах других поэтов, при этом талантливо дать комментарий.
Файна лірика!
Дякую Юрій!
Иногда так бывает, В порыве отчаяния и печали, Кто-то нам помогает, А мы даже не ожидали.
Все верно, Лиза! Кто-то нам всегда помогает, просто мы не замечаем, считая это своей силой. Как в мудрой притче, когда на песке была одна пара ног, Господь несет нас на руках!
Так и есть Катя.