Прийшов листопад, задощило,
І листя зривалось від вітру,
Заплакала осінь журливо,
Їй треба в далеку мандрівку.
Не пройдені знову кордони,
Невпевнено йшли ми на зустріч,
Пташок перелітних дороги,
Помежи дощами співзвучні.
Отож прощавай, золотава,
У млості спіткала надію,
Життя оповите в кохання,
Для щастя готую валізу.

4 коментарі “Прощавай”
Хорша лірика. А у нас ще золота осінь,пізнє “бабине літо”!”
“Ноябрь. Осени подведена черта” – да, я тоже с сожалением думаю об єтом… Но в Природе все циклично, ведь за соенью будет зима, а за зимою обязательно Весна и лето.
Хочу до вас в село Красна!
Спасибо Катя! Рождество и ждем весну!