Ранковим полум’ям без диму і вогню
Палають хмари, що самі собі як попіл,
Немов химери, поєднавши страх і спокій,
Віддавши стан єства прозорому вбранню.
Вони шукають свій безпечний небокрай,
Де наче пір’я білі зграї лебедині
В обіймах крил єднають душі у родини,
Де небо синє-синє, мов казковий рай.
Настане день та сонце променем ясним
Розвіє сум і хмари знов свої вітрила
Розгорнуть, наче білий птах здіймає крила
І полетять у вирій денної краси…
Допоки знов не стануть попелом рясним.
© Денис Нарбут
Автор публікації
Коментарі: 2Публікації: 23Реєстрація: 15-09-2021
Достижение получено 24.01.2022
Титул: Автор місяця (Грудень 2021)
За публікацію “Зустріч”
23 вподобання користувачів у листопаді
Достижение получено 23.11.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
