Прийшов листопад, задощило,
І листя зривалось від вітру,
Заплакала осінь журливо,
Їй треба в далеку мандрівку.
Не пройдені знову кордони,
Невпевнено йшли ми на зустріч,
Пташок перелітних дороги,
Помежи дощами співзвучні.
Отож прощавай, золотава,
У млості спіткала надію,
Життя оповите в кохання,
Для щастя готую валізу.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
4 коментарі “Прощавай”
Хорша лірика. А у нас ще золота осінь,пізнє “бабине літо”!”
“Ноябрь. Осени подведена черта” – да, я тоже с сожалением думаю об єтом… Но в Природе все циклично, ведь за соенью будет зима, а за зимою обязательно Весна и лето.
Хочу до вас в село Красна!
Спасибо Катя! Рождество и ждем весну!