“Пам’яті…”
Біда голодного народу, туливши скибку до
грудей,
Нещадно рватись на свободу, обличчя
тисячі дітей.
Голодних кляч, які жадали, хоча би
крихту, хоч малу,
За урожай у нагороду, їх закидали у
тюрму.
І хто ж чекав такого звірства? Життя
вагою колосків,
За свою працю ти народе, наган отримав у
висків.
Куди втекти? Та де сховатись? Той
“Жовтий князь” усіх косив,
За тими душами нещасних, лиш вітер з
тиха голосив…
27.11.2021.
#Пам‘ять
