. . . . . . . . . . МИНАЄ… МИНАЄ… МИНАЄ… . . . . . . . . .
. .Минає… Ось уже цілий рік і три місяці минає… Сина мого рідного РОМАНА з нами вже немає… Минає… А біль сердечний не стихає…
. .У донечки – кровинки татка доброго немає… У дружини молодої чоловіка коханого немає… У матері згорьованої сина любого немає… У сестрички брата дорогого немає… У племінників дядька славного немає… У родини гарної людини рідної немає…
. .Кажуть, що з часом людина до всього звикає… Але ж одвічний материнський біль ніколи не зникає. Єство, зболене, згорьоване, вистраждане, зморене єство матері рідної це не сприймає… Бо ж її маленького хлопчика, рідного дитятка, ясного сонечка, любого синочка, рідної кровинки і …дорослого сина у матері вже немає… На все ж бо воля ГОСПОДНЯ…
. .Але є пам”ять, добра, незабутня пам”ять… І надія на зустріч, яка неодмінно відбудеться з волі ВСЕВИШНЬОГО…
. . .МИНАЄ….
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6 лютого 2023 року.