Для голосування необхідно авторизуватись

Сумую

Блідий, надто худий, високий і зовсім холодний він встав з мого пустого ліжка. Він часто прокидається тоді, коли мені час вже лягати . Коли в колисці міцно спить мій син, коли в хаті панує тиша і навіть на дворі озвучує простір лише поодиноке падаюче листя. Він хоче обіймати мене, влізти мені прямо в тіло і повністю заполонити мою голову. Я поспішно тікаю від нього на кухню і заварюю собі духмяний чай, або біжу в кабінет, сідаю в крісло, читаю книгу, або малюю. Та він слідує за мною. Не дає мені сховатися. І мені не залишається нічого, окрім як прийняти його компанію.
– Ну привіт. Це знову ти.
– Я трішки поспав вдень, поки ти займалася своїми безкінечними справами.
– Сідай, – показую я на стілець поруч зі мною, – ти ж всеодно так просто не підеш.
– Ні, поживу з тобою ще певний час.
– Ти з’явився надто надто рано! Хіба не міг приїхати через місяць-два? Минуло лише кілька днів, лише кілька маленьких днів, а ти вже щодня мені не даєш життя! – обізлилася я.
– Хіба моя вина, що ти відчуваєш мене? Я так не думаю…Навіть якщо я встану і вийду з твого дому, то гул різко зачинених вхідних дверей нагадає тобі про нього. І мені доведеться повернутися. Ти сама вимушуєш мене повертатися. Тоді, коли вранці запарюєш собі зелений чай, а його улюблений – чорний – стоїть недоторкано. Тоді, коли дитяча іграшка потребує заміни батарейок, і ти власноруч розкручуєш болтики, хоча то його робота. Тоді, коли протираючи полиці в ванній кімнаті ти мимоволі зупиняєш погляд на порожню склянку, де зазвичай знаходиться його зубна щітка. Тоді, коли довго не звучать гітарні струни, коли довго ніхто не підливає квіти, коли довго ніхто не гукає подивитися на незвичайного жучка, павучка чи павутинку, коли поглядаєш в сумні очі відданої собаки. Чим більше людина любить і чекає іншу людину, тим раніше від моменту розлуки я починаю навідуватися вгості.
– Думаю, тобі варто зараз піти. Світанок скоро, – попросила я.
СУМ повільно встав, сьорбунув чаю з мого горнятка і тихо вийшов. Та навіть в його кроках я почула стукіт берців по перону, прощальний гудок синього потяга і прохолодний дзвінкий поцілунок у заплакану щоку.

10

Автор публікації

Офлайн 11 місяців

Ольга Карташова

84
Коментарі: 5Публікації: 11Реєстрація: 10-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 10.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій