День починається, болить голова,
Від питань до себе, хто ж такий я?
Все забуваю, пізнати не можу,
Чи можу я жити, чи більше не гоже?
Цей світ розуміти – себе забувати,
Від алкоголю вмирати і щастя не мати.
Вибір, звичайно, залежить від мене,
Питання, як бути? Чи може, не треба?
Що день, то є гра, закінчився рівень,
Стоїш перед Богом, читаєш молебень.
І всіх чекає в кінці фінальний бос,
Game over. В Раю ти, у світі ж хаос.
Привіт всім із дна! Знову тут? Та невже,
“Послання із пекла” мене вбереже.
Минуле забути чомусь все ж не можу,
Таро розкидаю і тихо ворожу.
Ось там ти багатий, а там під мостом,
Ось там без здоров’я, а тут ти з хрестом.
І тут всім чужий, а там невідомий,
Залишитись в світі? Питання вагоме.
І сонце сідає вже тихо за обрій,
Коли ж наступить майбутнє це добре?
Стою біля річки, в своїх же думках,
Майбутнє прекрасне – це камінь в руках…
Автор публікації
Коментарі: 2Публікації: 6Реєстрація: 14-06-2021
