Я знову тут – під обстрілом очей.
Стіл, крісло, дошка, крейди біла грудка.
Спинити час, що так злітає прудко,
нікому не вдалося ще!
У цих очах — мовчазне запитання:
який, ти світе, що ти нам несеш?
Вони вже не дитячі, але все ж…
Життя для них ще на світанні.
У крейди на кінці освітню сутність
посіємо на дошки рівне поле,
щоб запліднилося школярство смаглочоле
насінням перемог майбутніх.
Ще буде все — поразок гіркота,
лукавих друзів метушня зрадлива,
і свято щире, як весняна злива,
уквітчане словами привітань.
Ще у дорослість продзвенить дзвінок,
життя відкриє день уроком новим:
” Домашнє завдання. Хто не готовий?”
Важлива річ — цей перший крок!
Автор публікації
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018
Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
