***
Жіноча доля, наче на мольберті,
Або як тая сонячна струна:
Її не передати у конверті
І мерзне вона, як озимина.
До неї не шукають в пару рими
І навіть не гаптують кольори,
Вона то усміхається незримо,
То проситься в молитві догори.
Вона, немов роса, в світанні плаче
І сохне на гарячому піску,
Спікаючись, прямує до удачі,
Цілуючи і сина, і доньку.
Стоїть колись безликим силуетом,
Так схлипує, що стогнуть небеса.
А хто ж пожартував з її білетом?
Шарманка не зіграла в чудеса.
У полум’ї свічі – її надія,
В молитві – тільки обрис сподівань,
Попереду – засніжена завія,
Позаду – лиш сліди розчарувань.
У погляді, спечаленому болем, –
Мовчання і печалі гострий біль.
Чому ж це ти, моя жіноча доле,
Дощі стрічаєш вічно звідусіль?..
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
