Уже минув екватор літа…
І щедро сонечком зігріта,
рясними зливами полита,
земля вся зеленню сповита!
Усе цвіте,усе буяє –
але потроху затихає;
Раніше сонце спать лягає,
і день миттєвості втрачає…
Вже прохолодніший світанок –
хоча ще ой як припече! –
і жовтих пікселів дарунок
у кронах видно де-не-де…
Потроху проситься із грядки,
що в землю навесні дали
дбайливі,роботящі руки…
Полів-ланів-садів дари…
Від гаму суєтної днини
відійду,аромат вдихну
отави,скошеної нині
(на небі місяць пасе зорі),
помрію трохи…І засну…
Проснуся вранці – ось я знову
в колишні 19 літ,
коли була міцна основа
і рвалася душа в політ…
А може,то пророче снилось,
і ЗАВТРА в мене все ж буде?
Усе,що мріялось-хотілось
ще вернеться в життя моє?
Бабинець Ю.Ю.
Автор публікації
Усякі теми до снаги мені -
життя, воно ж неначе пісня!
Часом веселі, іноді сумні -
бо розділилося на ДО та ПІСЛЯ...
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
3 коментарі “Серпень”
Як би то можна було прокинутись і знову 19, чудовий вірш.дякую!
Ну, а я дякую 🙏 вам за гарну оцінку!
Перетин прекрасної живописної пейзажної лірики та особистих роздумів, світлий смуток споминів та надії. Вона бринить в останніх строках і хай вона буде дороговказом.) Чудово – побачила перед очіма мальовничу картину в деталях, відчула запах, проникнулася видовищнісью серпня…