Жінка – осінь – щедра господиня,
Любить працю в полі і в саду.
З поцілунком спіє жовта диня,
Й літа шум збирає на меду.
Жінка – осінь ніжна і примхлива,
Любо пестить вересень теплом,
В почуттях солодка і зваблива,
З поетично – малярським крилом.
Жінка – осінь тиха і сльозлива,
Сум ховає в хмару дощову,
До нестями мила і вродлива
Й схожа на ромашку польову.
Жінка – осінь муза і актриса,
Десь на скрипці грає в квітнику,
І намисто з крапель барбарису
Одягає вербам на ставку.
Жінка – осінь мудра і красива,
На щоках горить калини жар
В почуттях відкрито гонорлива,
А в очах – хмеліючий нектар.
Жінка – осінь краля і панянка,
Розшиває сукню бурштином,
Вранці – леді, ввечері- шляхтянка
Ходить з пензлем тихо за вікном.

3 коментарі “Жінка – осінь”
Чарівно🍁🍁🍁
Читаєш і одразу вона перед тобою. Дякую, за таку красу!
Образно,чарівно!