Стомлена життям
Чому ми стомлені життям,
Чому буденність так дратує!?
Де віднайти правденний шлях,
Що від помИлок загартує?
Стомилися від дратувань,
Від снів, що не дають спокою.
Від людських, правильних повчань,
У прірву тягнуть за собою.
Куди так часто біжимО?
Ховаючи чужі прокльони.
Чому Не тих кохаємО?
Вивчаючи Не ті закони.
Ми стомлені, та що робити,
Коли зламався механізм?
Та хто повинен нас навчити,
Тримати в сОбі море сліз?
Як вчитись заново радіти,
Якщо Проміння більш не Маю?
Одвічне : “Треба все терпіти”,
Немов, ліхтарик вимикаю.
Довкола люди. Сіра маса,
Що стомлена своїми днями.
Нажаль, ми найбідніша раса,
Загублена була роками.
Потрібен спокій… Надихає
Тендітний марево-світанок,
Туманним щебетом заграє,
Нова надія. Добрий ранок.
Автор публікації
Я полюбила душу, а не тіло
І щастя криється в буденності життя.
Солодка та оманлива надія
Веде мене за руку в майбуття
Титул: Автор місяця (Серпень 2021)
37 вподобань користувачів у серпні
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
6 коментарів “Втома буденності”
Сподобалося. Глибоко
Поетично, щиро, сповідально, немов на сповіді в храмі. Вражений
Дякую вам за такі щирі коментарі
Дуже влучно про усі наші недоліки. Глибоко, є над чим не просто замислитися, а поміркувати, зробити висновки та змінити своє життя на краще! Дякую!
Правда життя…
Та все одно ми знайдемо у собі нові сили, хочеться вірити!
Занурилася по самі вуха. Полонили слова, бо то є реальність. Адже інше є в Нас, треба уважно вдивлятися і дихати, дихати спокоєм.
Дякую