Доля

Намагалася тебе кохати,

Намагатимусь бути собою

Хоча мені й важко

Та очі накрились журбою.

 

Робитиму щось я хороше

Вірною буду я тобі

Щовечора, знаєш знайомі,

Та ми випадкові

 

Намагатимусь сум я терпіти

Розповіді хаотичні

Та погляд на згадку

Спалахує так еротично

 

Буду я полум’ям зранку

Опівночі місяцем буду

Ти не шукай

Не ховаюсь, я буду повсюду

 

Золотиться листя осіннє

Та я так далеко від дому

Я лину до мами

Та серденько йде за основу

 

Жевріє мрія в куточку

Шкода. Не вмію літати

А я б полетіла

Весь Світ би змогла я тримати

 

В листопаді сивіє мати

Хоче доньку обійняти

Мріє про зустріч

Щоби мене пригортати

 

Не розуміє матуся

Не розуміє рідненька

Що я вже ніколи

Ніколи не буду близенько

 

Свічка в кімнаті горіла

Молитва закінчилась моя

Мене не існує

Напевно така моя доля

 

У келехі димна отрута

Дихання зупинилось

Краще вже так

Щоби серце від болю не билось!!!

 

Не всигнеш мене приручити

Не буду твоєю ніколи

Спокійно стає

І тиша снується довкола

 

Я намагалась кохати

Та вибір зробили за мене

Осінь настала

Прости мене, моя нене.