Доля
Намагалася тебе кохати,
Намагатимусь бути собою
Хоча мені й важко
Та очі накрились журбою.
Робитиму щось я хороше
Вірною буду я тобі
Щовечора, знаєш знайомі,
Та ми випадкові
Намагатимусь сум я терпіти
Розповіді хаотичні
Та погляд на згадку
Спалахує так еротично
Буду я полум’ям зранку
Опівночі місяцем буду
Ти не шукай
Не ховаюсь, я буду повсюду
Золотиться листя осіннє
Та я так далеко від дому
Я лину до мами
Та серденько йде за основу
Жевріє мрія в куточку
Шкода. Не вмію літати
А я б полетіла
Весь Світ би змогла я тримати
В листопаді сивіє мати
Хоче доньку обійняти
Мріє про зустріч
Щоби мене пригортати
Не розуміє матуся
Не розуміє рідненька
Що я вже ніколи
Ніколи не буду близенько
Свічка в кімнаті горіла
Молитва закінчилась моя
Мене не існує
Напевно така моя доля
У келехі димна отрута
Дихання зупинилось
Краще вже так
Щоби серце від болю не билось!!!
Не всигнеш мене приручити
Не буду твоєю ніколи
Спокійно стає
І тиша снується довкола
Я намагалась кохати
Та вибір зробили за мене
Осінь настала
Прости мене, моя нене.
Думок на тему “Доля”
Супер, душевно