Закриваю я очі і бачу:
Милі оку ріднії степи,
Де дитинство пройшло босоноге
Тихий двір, де із братом зросли.
Синє небо тоді посміхалось,
Колосились грайливо жита,
Ми з тобою тоді ще не знали
Батьківщини безмежні края.
Уявляли лише ми стежину,
Що манила все нас вдалечінь,
Наша рідна, мрійлива країна
Була в серці моїм і твоїм.
Відбивалася радісним сміхом
І в очах материнських – теплом,
Соловейковим щебетом щирим,
Смачним хлібом у нас за столом.
18.01.2016,© Анна Силка
Думок на тему ““Дитячі спогади””
прекрасні спогади дитинства)