Для голосування необхідно авторизуватись

Stop

Тримаючи руки поверх голови.
Заплющивши очі й шепочучи: йди.
Готовність до болю вже номер один.
Ось-ось і почнеться, ще кілька хвилин.

А може, минеться? І стихне повільно?
Та ні, її горло вже стиснуте сильно.
І погляд пекельний пройма до кісток.
По шкірі від нього терпкий холодок…

Удар за ударом, щоб більш не пручалась.
Щоб тихо, як мишка у нірку сховалась.
І далі, щоб знала, хто тут голова.
Коли навіть ніч і нікого нема.

… Тортури минули. Сьогодні аж звично.
Утерти сльозу і криваве обличчя.
Забути про помсту і жити звичайно.
Хоча після цього це вже нереально…

Торкнутись до рани, прикласти холодне.
Зітхнути від болю. Страждати – це модно?
Подумати, ніби це був лише сон.
Чекати на щастя, пробачивши знов.

Роками жінки терплять біль і образи.
Аби тільки поряд, аби тільки разом.
Суспільством засуджені, навіть близькими.
Розламані, втомлені, в сорок вже сиві…

Гадають усі, що проблеми немає.
А поряд із тим все ж насилля зростає.
Щоб там хто не думав, не смів, що казати.
Та всім жіночкам головне не мовчати!

2

Автор публікації

Офлайн 10 місяців

AnnaS

8
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 08-08-2020

Думок на тему “Stop”