Життя у фотографіях старих
Та головне було без фотокамер:
Прив’язаність, думки, чуття і намір.
Чомусь цього не бачить об’єктив!
До себе кличуть образи кудись –
Хто жив колись? Яким все буде далі?
Прихований у часовій вуалі
Душі людської таємничий зміст.
Засвічуючи плівку під кінець,
Все проясниться, буде зрозуміло,
Що схоплено, а що ми пропустили,
Мов спалах, мов миттєвий промінець…

Думок на тему “Фотографії”
спогади… мов фотографії стають перед очима
і повертають нас у ті далекі дні
коли ще молодими були ми… і знов пере дверима
давні друзі наші і старі батьки