Для голосування необхідно авторизуватись

Дідусь, бабуся — мої спартанці

Дідусь, бабуся — мої спартанці.
Залізне ліжко і сало в банці,
“доріжка”, віник, казкова грубка,
“дворянчик” Тобик і кицька-любка.
В садку під тином — тіниста вишня.
Вона читала думки колишні
про повоєнні голодні роки,
тому й родила завжди нівроку.
Весняні кози, курчата літні.
Забитий погріб, квітник привітний.
Старенькі фото, як пам’ять роду —
в них сила діда, бабусі врода.
Осінні сливи, зимові “штрудлі”…
Такі прості — і на диво мудрі:
вставали рано, клепали сапи,
борщі варили при світлі лампи.
Колгоспний трактор, жнива і поле.
На двох — не пишна, та чесна доля.
На хліб, до хліба старанно дбали,
і все, що мали — ремонтували.
Тому й любов до кінця не зносили,
а як кохали — притьма, щосили!
Тому й життя їх здавалось медом:
у домі скромно — у серці щедро.
7

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

BalatskaVera

52
Коментарі: 12Публікації: 10Реєстрація: 13-07-2020

Бронзове перо

Достижение получено 13.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 03.09.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

3 коментарі “Дідусь, бабуся — мої спартанці”