Гуде над шляхом електричний струм,
моргає з неба одинока Тесла.
Неначе пошесть, визріває сум:
в ріці валют ми погубили весла.
А за селом колоситься трава.
У ній хлопчак, немов казковий хобіт,
жене гусят. “Сірку, не відставай!”
Втечуть в капусту — от вже буде клопіт!
Міста важніють розсипом крамниць.
Пейпас, дедлайни, смогові затори…
А він у трави ляже долілиць
і про важливе з гусями говорить:
про нові ласти, жабок, про ріку,
про свій життєвий досвід невеличкий.
Про цуценят… “Що ґеґаєш, Сірку?
Це ж не шуліка, просто дві синички!”
…Летить планета в вічність навмання:
цейнтнот, теракти — людству не до птаства!
А він погнав до річки гусенят
у бур’яново-гусячому царстві.
А потім будуть мама, пироги,
м’яка подушка обійме крилато…
Навколо сонце, квітнуть батоги,
і ще того дитинства так багато!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Маленький пастух”
Дуже гарно.👍