Йшла по світу Любов, ледве йшла.
Очі смутком наповнені мала.
Бо домівки в серцях не знайшла,
Хоч людей про прихисток благала.
Йшла вся згорблена, повна печалі.
Вже й не знала, себе де подіти…
Й на своїм одинокім причалі
Не хотіла вкінець здичавіти.
Серед світу Любов загубилась,
Безпорадною в натовпах плоті.
І даремно до неба молилась
На невтомній і трепетній ноті.
Вже й не знала Любов, як з цим жити.
Де у світі шукати поради…
І кому вік невтомно служити
Без вагань, протиріч і без зради.
Так хотіла Любов не вмирати,
Бо ж у ній ще Надія жевріла!
І у вічність себе всю віддати,
Поки в попіл уся не згоріла…
Думок на тему “Йшла по світу Любов”
Любов це вічна тема, де дуже важко віднайти поету своє Авторське бачення. Але особисто мене ця поезія вразила надзвичайно філософським символізмом та при цьому зрозумілим сюжетом, коли Любов шукає своє місце у мегаполісах та суспільствах. Найголовніше, що поезія провокує роздуми кожної людини